Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Сказки народов мира » Планета Новорічних Ялинок (збірка)
Планета Новорічних Ялинок (збірка) - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Планета Новорічних Ялинок (збірка)

Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:

До цієї збірки творів італійського казкаря Джанні Родарі увійшли казкові та фантастичні повісті для дітей: Пригоди Цибуліно, Подорож Голубої Стріли, Джельсоміно в Країні брехунів, Планета Новорічних Ялинок, Казки по телефону та Торт у небі, в українських перекладах Анатолія Іллічевського, Ілька Корунця, Івана Дзюба та Анатолія Собуцького.
1 ... 95 96 97 98 99 100 101 102 103 ... 210
Перейти на страницу:

- Це був не поїзд!- крикнув Начальник Вокзалу.

Раптом двері відчинилися, і з будки вийшов стрілочник. Він підняв ліхтаря і пильно подивився довкола. Здавалося, він був чимось стурбований, навіть наляканий.

- Роберто!- гукнув стрілочник.- Гей, Роберто!

В ту ж мить у віконечко виткнулося сонне хлоп'яче обличчя.

- Мерщій одягайся! Щось, певно, скоїлося! Це, мабуть, зсув або обвал.

- Зараз іду!- долинуло з будки. [252]

Стукнуло, зачиняючись, віконце. Потім з дверей вискочив Роберто, застібаючи свою одежину і тримаючи в руці такого самого ліхтаря, як і в батька.

- Візьми прапорця з собою,- наказав батько,- і біжи оглянь колію з того боку, а я піду перевірю там. Тільки що-небудь помітиш - біжи притьмом до мене. Хутчіш, а то залишилося десять хвилин до експреса!

Батько пішов праворуч. А Роберто, схопивши червоного прапорця, що стояв біля дверей, бігцем рушив у протилежний бік. Він по коліна груз у снігу, але зовсім не звертав на це уваги.

- Треба оглянути якнайшвидше колію, бо через десять хвилин буде швидкий поїзд,- шепотів собі Роберто.- І лишенько нам, як трапиться що-небудь...

Пройшовши, може, метрів сто, Роберто раптом натрапив на величезну купу снігу й каміння, що звалилися з крутої гори, яка височіла над самісінькою колією. Тепер тут не проїхати. Якби на цю купу налетів поїзд, то, безперечно, сталась би катастрофа. Роберто відчув, як від цієї думки в нього затрусилися руки й ноги. Адже йому було тільки одинадцять років! Хлопцю вже здалося, ніби він чує гуркіт експреса. Роберто зразу ж уявив, як залізний велетень налітає на перепону. Розбризкуються вікна... Лунають зойки та крики поранених з охоплених полум'ям вагонів...

Хлопчина аж здригнувся і щодуху кинувся назад, до будки, гарячково щось вигукуючи. Він загрузав у снігу, падав, знову схоплювався і знову падав. Та ось Роберто посковзнувся і вдарився коліном об рейку. Скрикнувши від нестерпного болю, хлопець не втримався на ногах і сів на сніг. Він спробував був знову схопитися, та марно. Тоді Роберто став щосили гукати батька, але той не міг почути хлопця, бо звідти мчав, гуркочучи, швидкий поїзд. Все ближче, все гучніше сопіння двигуна і гуркіт коліс.

Сили покинули Роберто... А поїзд уже не більш як за двісті метрів од нього. Останнім зусиллям хлопець підняв руку і відчайдушно замахав червоним прапорцем, якого він усе ж не випустив з рук.

- Стій! Зупинись!- кричав щосили Роберто. Але ніхто не почув кволого голосу хлопця. [253]

. Блискучі фари насувалися все ближче і ближче, протинаючи темряву. Залишалося сто, п'ятдесят метрів.. І раптом пронизливо заскрипіли гальма. Колеса заскрегої тали на рейках: Увесь поїзд здригнувся і зупинився за кілька кроків од Роберто. Машиніст вистрибнув з кабіни

- Що таке? Що сталося?- запитав він, підбігши до Роберто.

- Обвал...- через силу мовив хлопець.- Он там завалило...

Тільки хлопець устиг це промовити, як одразу знепритомнів. Роберто здалося, ніби він занурюється в м'який: сніг, який був чомусь мокрий і гарячий. А трохи згодом, хлопець прийшов до тями у своєму ліжку.

- Обвал...- прошепотів він,- обвал...

- Нічого! Нічого!- лагідно озвався до нього якийсь незнайомий голос.- Небезпеки вже немає.

Роберто розплющив важкі повіки. В кімнаті було пові нісінько людей. Якийсь синьйор у золотих окулярах, нахиливщись над ліжком, мацав пульс на його руці. Це був лікар, що їхав швидким поїздом. Його покликали, щоб! він подав допомогу Роберто.

- Тату!- кволо промовив Роберто.

- Я тут, синку! - Люди, що зібралися в кімнаті й досі стримували подих, раптом забалакали всі разом.

- Молодець! Ти герой!- казали вони, звертаючись до! Роберто.- Ти врятував життя багатьом людям.

- Якби не ти, наш експрес лежав би зараз потрощений перед тією купою каміння.

- Ти хоробрий хлопець!- промовив, гладячи Роберта по голові, якийсь залізничник.

Це був начальник експреса. Роберто усміхнувся, але одразу ж скривився від різкого болю в коліні.

1 ... 95 96 97 98 99 100 101 102 103 ... 210
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)