Квітка кохання

А друга жме на член злегка. Заради тільки цих утіх Бог посилає в світ нас всіх. А як нема у вас чим гратись, Тоді й пора у путь збиратись... 3.4.2003 р. ПРО БІДУ ТА РАДІСТЬ Двадцять хвилин спокійним ходом Я від автобуса іду Й в душі своїй, неначе в сумці, Несу я радість і біду. Біда вона – неначе камінь: Важка-важка, немов болід, А радість, ніби Сонця промінь, Як птаха білого політ. Проте, як горе, так і радість – Вони частенько поруч йдуть, І їх не викинете в кошик Або на смітник де-небудь, Бо, якщо викинете горе, За ним і радощі підуть. 10.10.1998 р. КОЛИ КОХАНА ПОРУЧ З душі всі зникли заметілі, Як став співати соловей, Гасають бісики у тілі, Як я ввірвався в царство фей. Відразу й Сонце посміхнулось, Що рвалось з хмарами у бій, Як ти до мене доторкнулась Вогнем своїх дівочих вій. 23.2.1978 р. ЩОБ МАТИ УСПІХ... Ти тільки тугу з себе скинь, Невпевненість, журбу І очі трішечки підсинь, Й забудеш про табу. І за свій імідж не хвилюйсь, Ось хочу що тобі сказать: Чим вище ти підтягнеш міні, Тим будеш більший успіх мать. 17.1.1998 р. КОЛИ ПРИХОДИТЬ ОСІНЬ Там, де поле, де заводи – Там весела осінь бродить, Парки, скверики фарбує, З перехожими жартує. Підфарбовує дубочки Й ті стоять, як парубочки. У розквітчані сорочки Одягла за ніч садочки, Й ті пишаються собою, Ніби явір над водою. Я іду, дивлюсь, радію: Скоро снігом все завіє, В лід одягнуться ставочки, Щоб не мерзли в нім линочки. 4.10.1998 р. СПІВАЛА ВИВІЛЬГА Вона прийшла, неначе ранок, Щось тихо мовила й пішла, І після того зник світанок І розтривожилась душа. Цвіли ромашки гордовиті, Співала вивільга в гаю, А стрибунці всю ніч у житі Кожен шукав любов свою. Цвіли ромашки в полі білі, Куди не глянеш – скрізь жита, Її я знав десь більше тижня А ніби відав все життя.. 28.8.1976 р. ЗАБУВСЬ ПРО ШКОЛУ Пішов гуляти я в діброву, Пішов по вірші до Дніпра. Зустрів дівчину чорноброву Й забувсь, що в школу вже пора. 7.2.2002 р. ВЛІТКУ В ЛУЗІ Ой, як гарно літом в лузі Там, де хлюпає ріка, Де збираються всі друзі І танцюють гопака. Чому ж ти мовчиш, кохана, Й не запрошуєш на вальс? Чи забулася про мене, Чи уже пройшов наш час? 29.8.1976 р. ЯКЩО Є БАТЬКО І МАТИ – Нащо мені та робота, Нащо працювати, Як працює в мене батько І працює мати. А до пенсії – О, БОЖЕ! – Ніби до Дунаю! Іще встигну надірватись,– Всім сказала Рая. – А як хлопці перестануть Вже мене кохати, Отоді вже я не проти Йти і працювати. 4.10.1976 р. ЯК ДОВГО ІДЕ ЧАС Як довго іде час, Як швидко летять роки, А ми все думаємо, що Всі вічні, як пророки. 13.3.2003 р. МОДНИЦЯ Я люблю завжди одежу модну, Від якої в хлопців вічно дзвін. Тож, нехай всі дивляться і стогнуть Ті, у кого більш, як до колін. 10.6.2002 р. СКРІЗЬ ЛЕДАЧІ Хто це вам усім наплів, Ніби повно в нас жидів? То спитайте ви любого, Хай покаже хоч одного! Навіть там, де наш Подол, Де був жид, там вже хохол. Зникли Кацмани, Абрами Й замість них Грицьки, Степани, Де був Льова – там вже Лев, Одним словом Льова вмер. Всі на -О, на -ОВ на -УК, Там Абрамов, там Пінчук, Там Руденко, Червоненко, Де був Мойша, там Мойшенко. О, як хлопці розвернулись. Навіть в телепередачі, Де не глянеш – скрізь ледачі. І не мелять, й не кують, А, погляньте, як живуть. 9.2.2011 р. АБИ НЕ ВЕСІЛЛЯ – Чом деруть за світло стільки, Ніби за солому? – Запитав я у приймальні Голову райкому. – Чи то лампи більші стали, Чи нема вугілля? – Бо у наших Президентів Кожен день весілля.