Квітка кохання

Так, як це мчався я раніше, Тобі записок не пишу І не пишу тобі вже віршів. Бо всі вже фарби почуттів, Що мав, душа вже змалювала Й пісні про тебе всі, що знав, Моя душа позабувала. Ти пронеслась, як метеор, І тут же ти навіки згасла Так, як згасає Божий день І старі вже відживші гасла. Усе, що мав в своїй душі, Усе сама ти розтоптала, Бо ти в житті моїх пісень, Скільки я знаю, не співала! 8.2.1992 р. РОЗІПНУ Я СЕРЦЕ Розіпну я серце на семи вітрах, Хай воно на милу наганяє жах, Хай регочуть в лісі вдень і серед ночі Сови волохаті, витріщивши очі. І на серці милої, ніби на бандурі, Хай всю ніч до ранку виграють амури. Щоб кричала мила, як стара левиця, Хай і їй не спиться, як й мені не спиться. Грайте, вітри, грайте! Регочіть ночами, А хто спать не хоче – смійтесь разом з нами. 9.3.1983 р. ЯКБИ Я ХОТІВ Якби я хотів, щоб люди Шепотіли:«Я люблю» Щоб кохались, веселились І жили, немов в раю.. Як хотів би, щоб співали Солов’ї в гайочку І щоб всі жили на світі, Ніби голубочки. Щоб уся моя Планета Красувалась цвітом, І щоб люди посміхались І зимою, й літом. 25.3.1975 р. Я ЧЕКАВ ТЕБЕ Я чекав тебе весь вечір, дівчинко моя, Всі коханих дочекались, залишився я. Чим же я тебе образив, розгнівив, стривай, Що сьогодні не прийшла ти ввечері у гай? Зорі в небі поховались, вітер налетів, Всі закохані сміялись, тільки я тремтів. Навіть Місяць зажурився і замовк, Що ходив я сам без тебе, як голодний Вовк. 12.10.1962 р. ПРО КОХАННЯ За гордість я завжди – горою, Але сьогодні зачекай, Побудь хоч ніченьку зі мною Хоч без кохання покохай. І не питай, чому я в тебе, Однак нічого не скажу, Бо і сама сказать не можу, Чому від тебе не спішу. Ти можеш думать все, що хочеш, Я не ображусь ні на грам, Можеш просить усе, що хочеш І я тобі сьогодні... дам. Ти чуєш, як вирує кров, Мов водопад із кручі в січні? Ти подаруй мені любов, А я тобі в коханні – вічність. І не питай ти ні про що, Просто цілуй, як маму тато, І стану я тоді тобі Твоїм в житті найбільшим святом. І не питай ти ні про що, Чого тобі не треба знати, Я Богом створена для тих, Хто вміє ніжить і кохати. Цілуй мене і не лінись! Чи треба ще якісь дебати? Я – жінка, любий, то ж прокиньсь, А жінку треба... цілувати. 7.4.1978 р. ДУША КРИЧИТЬ Ідуть дощі, гримлять громи, Гуляють блискавки сліпучі, Куди іти, кого любить, Як всі, немов пантери злючі? Душа кричить: вернись, вернись! А розум гнівно: шльопай далі! Кохать ніколи не лінись І тисни ти на всі педалі. 22.6.1982 р. МОЯ ПРИНЦЕСА Дивлюсь й не можу надивиться На жіночок, як небеса, З яких завжди блищить-іскриться, Немов з трави, нічна роса. Дивлюсь й не можу відірватись, /Скільки б на них я не дививсь!/, А осінь мчиться, осінь мчиться, Як хмарочки в небесну вись. О, зупинись, моя кохана, Дай хоч поніжу я твій стан! Можливо, ти моя принцеса, А я – твій вічний капітан. 25.9.1997 р. ДЕ ТИ БУЛА? – Де ж ти була у двадцять літ, Коли моя душа палала, І він... ще був, як замполіт І всіх любив, яка гукала? – О, де ти був в сімнадцять літ? – Тепер вона його спитала, – Коли у мене хто просив, Нікому я не відмовляла. О, де ти був, коли душа Уся трояндами палала, Коли тебе чекала я Й кому давать? Сама не знала. 1.8.1997 р. СВІТ ПОТАЄМНИЙ Зазираю в твій світ потаємний І не впевнений в тім, що він чемний, Всі ми, хлопці і дівчата, з того ж тіста, Бо у всіх у юні роки в плавках тісно. А тому, коли заграла кров в твоєму личку, То сама знімай вже краще ти свою спідничку. 21.3.2000 р. РОКИ, ЯК ВОДА Як жаль, що молодість не вічна, Як жаль, що роки, як вода Які пливуть роками в річці З Минулого у Майбуття. 17.5.1997 р.