Нічний адміністратор
- Автор: Ле Карре Джон
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-372-4
- Переводчик: Татьяна Савчинская
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Нічний адміністратор». Краткое содержание книги:
ISBN 978-617-679-372-4
Тетяна Савчинська © переклад, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
— Леонарде, послухай, — сказав Стрельскі, готовий до останньої мужньої спроби розвеселити товариша. — Ходімо подивимося, куди наш Роупер ходить на закупи на вихідних.
У великому готелі, у конференц-залі, який охороняли кремезні хлопці з підкладками на плечах, Берр і Стрельскі блукали серед покупців з усього світу і слухали, як високоморальні молодики, чиї імена можна було прочитати на лацканах їхніх піджаків, розхвалювали свій товар. Позаду чоловіків сиділи дівчата з реєстром замовлень. А за дівчатами, обгороджений зусібіч червоними, мов кров, мотузками, стояв і сам товар — відполірований до блиску, він гарантував зробити справжнього чоловіка з будь-кого, хто його придбає. Там було все: від найбюджетніших касетних бомб та суцільно пластикових, непомітних для метало-детекторів, автоматичних пістолетів «Ґлок» і до найновіших ручних реактивних пускових установок, гранатометів і протипіхотних мін. А любителям почитати пропонувалися класичні підручники, що розповідали, як змайструвати на власному подвір’ї ракетну установку чи як за допомогою трубчастої коробки з-під тенісних м’ячиків зробити глушник одноразового використання.
— Там бракувало хіба що дівчини в бікіні, на чию дупу було б направлене дуло гармати калібром у шістнадцять дюймів, — сказав Стрельскі дорогою назад до командного пункту.
Його жарт не справив на Берра ніякого враження.
На місто налетіла тропічна буря. Небо почорніло, ховаючи голови хмарочосів. Вдарила блискавка і від неї спрацювала сигналізація припаркованих на вулиці автівок. Готель тріщав і тремтів, а рештки денного світла зникли, немов хтось викрутив лампочку. Потоки дощової води стікали вікнами Беррової кімнати, немов чорні ріки, які розсікали білу імлу. Сильні пориви вітру ламали пальми і здували з балконів вазони і крісла.
Задзвонив Берровий телефон. Якимось дивом стихія не повпливала на сигнал.
— Леонарде, — сказав Стрельскі, намагаючись приховати хвилювання і говорити спокійно, — давай ноги на плечі і мерщій вертайся сюди. Нам вдалося вивідати дещо ці-кавеньке.
Вогні міста, відмиті дощем, знову радісно засяяли.
Коркоран серу ЕнтоніДжойстону Бредшоу, відомому своєю безпринципністю керівнику групи британських торгових компаній, які ухилялися від виконання обов’язків, і за сумісництвом нерегулярному постачальнику сумнівної зброї міністерствам постачання під егідою Ті Величності.
Коркоран телефонував з Нассау з квартири одного з ділків, який працював на «Айронбренд», помилково вирішивши, що телефонна лінія не прослуховується.
— Сер Тоні? Говорить Коркоран, Роуперовий хлопчик на побігеньках.
— Шо ти в біса хочеш? — озвався глухий голос чоловіка напідпитку. У слухавці вчувалася така луна, ніби він говорив з ванної.
— Боюся, сер, що справа невідкладна. Шефу потрібна ваша допомога. Готові записувати?
Берр і Стрельскі напружено слухали. Коркоран намагався говорити якомога зрозуміліше.
— Ні, сер, прізвище Пайн. Пайн, ну як комбайн, тільки без «ком», а перша літера — «п», як «півень». Так, тепер правильно. Звуть Джонатан. Як чується, так і пишеться. — Далі він додав кілька невинних деталей, на кшталт дати і місця Джонатанового народження, а також номера його британського паспорта. — Шеф волів би, щоб ви, сер, якщо ваша ласка, провели повну перевірку його біографічних даних, від «а» до «я». Це потрібно на вчора. Але нікому нічичирк. Ні слова, ні півслова.
— Хто такий цей Джойстон Бредшоу? — запитав Стрельскі, коли вони дослухали розмову до кінця.
Немов прокидаючись від глибокого сну, Берр дозволив собі обережно усміхнутися:
— Джо, сер Антоні Джойстон Бредшоу — це англійське чмо вищого ґатунку. Його фінансові проблеми під час теперішнього економічного спаду — просто бальзам для душі, — відповів Берр, ще ширше розпливаючись в усмішці. — І, як не дивно, він колишній співучасник оборудок містера Рі-чарда Онслоу Роупера. — Ця тема змусила Берра розговоритися. — Більше того, Джо, якби ми складали список усіх англійських покидьків, то сер Антоні Джойстон Бредшоу зайняв би там чільне місце. Він також користується покровительством деяких інших високоповажних англійських чортяк, деякі з яких працюють не дуже й далеко від Темзи. — 3 Берра нарешті спала напруга останніх днів і він полегшено розсміявся. — Джо, він живий! Трупів ніхто не перевіряє, особливо на вчора! Ще й від «а» до «я», як він сказав. Ну що ж, для них у нас уже все є напоготові, і ніхто не надасть їм нашу інформацію краще за цього клятого козла Тоні Джойстона Бредшоу! Джо, вони хочуть все про нього довідатися! А це означає, що він уже запхав свого носа у їхній намет! Ти ж знаєш, у бедуїнів є така приповідка: ніколи не дозволяй верблюду запхати носа у твій намет, бо не встигнеш і оком змигнути, як він уже всередині.