Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів.
3. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов’язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.
1. Комісіонер, як це випливає із заголовку ст. 1021 ЦК та ч. 1 цієї статті, яка покладає на комісіонера відповідальність перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента, зобов’язаний здійснювати зберігання майна комітента. На відносини щодо зберігання поширюється чинність ст. 936 — 955 ЦК.
2. Частина 3 ст. 1021 ЦК лише конкретизує загальне правило про відповідальність комісіонера за збереження майна комітента стосовно випадків, коли комісіонер зобов’язаний був застрахувати це майно, але не застрахував його. Але із цього правила не можна робити висновок про те, що в решті випадків комісіонер такої відповідальності не несе, оскільки в решті випадків діє загальне правило ч. 1 ст. 1021 ЦК.
Стаття 1022. Звіт комісіонера
1. Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
2. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
1. Надання комісіонером звіту комітенту є юридичним фактом, від дня настання якого обчислюється тридцятиденний строк для повідомлення комітентом комісіонера про свої заперечення щодо звіту. Цей тридцятиденний строк є обмежувальним (преклюзивним, присіяним). Навіть неправомірне зазначення в звіті на більші суми, які комісіонер утримав на свою користь за рахунок коштів, що надійшли до нього в процесі виконання договору комісії, та на менші суми, які належать комітентові, не дає право комітентові на пред’явлення вимог до комісіонера, якщо впродовж зазначеного строку він не повідомив комісіонера про свої заперечення щодо звіту.
Стаття 1023. Прийняття комітентом виконання за договором комісії
1. Комітент зобов’язаний:
1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;
2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.
1. Обов’язок прийняти виконання — це звичайний обов’язок боржника в зобов’язанні, невиконання чи неналежне виконання якого тягне відповідальність. Це стосується і комітента, який зобов’язаний прийняти від комісіонера все належне виконане за договором комісії.
2. Пункт 2 ст. 1023 ЦК покладає на комітента досить жорсткий обов’язок негайно повідомити комісіонера про виявлені у майні, яке передав комісіонер, недоліки. Ця жорсткість значно пом’якшується тим, що комітент зобов’язаний повідомити негайно після виявлення недоліків, а не негайно після отримання майна. Тому можна стверджувати, що комітент має здійснити внутрітарну перевірку кількості та якості товарів, що надійшли в первинній упаковці виготовлювача, впродовж строків, встановлених відповідними інструкціями. І все ж було б краще, якби умова про це була включена до договору комісії.
Стаття 1024. Право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням договору комісії
1. Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.
1. Із ст. 1024 ЦК слід зробити висновок про те, що в ній формулюється загальне правило, відповідно до якого комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням обов’язків за договором комісії. Це відшкодування має здійснюватись на користь комісіонера понад комісійну плату (ст. 1013 ЦК). Сторони, однак, можуть домовитись про те, що відшкодування витрат комісіонера не здійснюється.
2. Зазвичай виконання комісіонером обов’язків завершується вчиненням відповідних правочинів. Якщо ж комісіонер свої обов’язки за договором виконав, але передбачений договором правочин (передбачені договором правочини) не був вчинений (не були вчинені) внаслідок обставин, які не залежали від комісіонера, останній має право на відшкодування витрат, зроблених у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії. Що стосується права на комісійну плату, то юридичний факт, що обумовлює його виникнення в ч. 4 ст. 1013 ЦК, визначається інакше, ніж юридичний факт, що породжує право на відшкодування витрат, в ст. 1024 ЦК.