Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
Скосив очі наліво — там за хижаком спостерігав його напарник: хлопець заворожено стежив за звірами, що наближалися до машини — він стільки нового побачив і відчув за ці два тижні, але цих двоє хижаків буквально зачарували його погляд. Але чарівність моменту тривала недовго, оскільки Віктор несподівано відчув на голові давно знайоме відчуття медузи і помітив зміну в поведінці його попутника: зараз на обличчі Фручо блукала легка посмішка, а з куточка рота тягнулася тонка цівка слини. Технік зробив спробу встати і рушити до виходу, але мисливець був напоготові і легко просунув фахівцеві в череп — підхопив обм'якше тіло і уклав на підлогу, де в такому положенні хлопець валятиметься хвилин десять, поки не прочумається, а за цей час він збирався розібратися з пантерами.
— По площі б'єте, так? — посміхнувся він, дивлячись на звірів — ну-ну, зараз познайомимося,… не хотів я вас чіпати, але якось неконструктивно з вашого боку так знайомитися. Що ж, буде у мене дві відмінні доріжки біля ліжка — не соромно буде гостям показати!
Узявши зі збройової шафи іглострел і «Шутах», поліз на дах — організми сиділи на заду зовсім поряд зі всюдиходом і не квапилися йти, напевно, чекали швидкого виходу їжі. Поруч було тихо: швидше за все, уся живність зробила ноги, учувши двох просунутих хижаків.
— Та ви зовсім знахабніли! — вигукнув хлопець, коли з'явився на даху і його побачили, що супроводжувалося посиленим тиском на голову і огидливими відчуттями десь там — швидше за все, тварюки перенесли усю увагу на нього, переставши бити менталом навмання.
— Вам тут що, їдальня, мати вашу? Отримайте подарунок, спасибі говорити не потрібно, я люблю грошима!
Іглостріл видав потім голок в одну з тварин, що сиділи неподалік — тварюка скривджено забурчала і тут же захрипіла, завалюючись набік — мисливець швидко стягнув зі спини свій «Шутах» і приготувався до ближнього бою. За два роки полювання на різних звірів він утямив для себе один урок: усі котячі породи сильно мстиві і злопам'ятні, і якщо гинув їх партнер (чи партнерка), то другий екземпляр обов'язково атакував мисливця. Тому тактика полювання на таких небезпечних кішок була вже відпрацьована: спочатку усунення одного супротивника з дистанції, а потім сутичка на короткій нозі — другий екземпляр в 100 % не давав можливості убити себе на дистанції, швидко скорочуючи відстань до агресивної їжі. Пантера швидкою тінню досягла всюдихода і стрибнула: мисливець був готовий до такого маневру звіра — так чомусь робили усі кошаки, незважаючи на породу і вік — попеляста фігура тварини легко злетіла в повітря, намітивши в людину, що стояла на даху.
Глава 12
— Бабах! Промах! Бабах! — з двох пострілів потрапив тільки раз, та і то в задню лапу — спритна яка, подумав Віктор, відскакуючи назад від пантери, яка приземлилася на дах.
Тварина гарчала і скиглила одночасно, підтягуючи обрубок лапи — зброя розірвала її вище за суглоб, і зараз кішка здавалася шокована болем, своїм промахом і втратою пари.
— Не повезло тобі, не на того напали ви — пробурмотів мисливець і розрядив «Шутах» в черево кошаку ближче до паху — тіло попелястого хижака затряслося в агонії, лапи дряпали панельки сонячних елементів, але техніка успішно протистояла кігтям, не піддаючись на удари лап.
— Так теж непогано вийшло — подумав хлопець і оглянув завмершу тушку тварини — так…. шерсть тут дійсно супер — ніби і чорна, але кінчики ніби посріблені, тому створюється враження, що звір попелястий.
Уся сутичка продовжилася не більше хвилини — тепер слід було витягнути найцінніше, а потім акуратно зняти обидві шкури — їх продавати він не збирався, врешті-решт, це його мисливський трофей.
Фручо прийшов в себе з головним болем і нудотою, обмацав голову — в одному місці було особливо боляче, списав все на падіння, адже виявив себе на підлозі поряд з кріслом водія. Віктора поруч не виявив, тому трохи злякався — тут згадалися останні хвилини: ось він сидить і дивиться на двох гірських хижаків, звірі були шикарними. Потужне гнучке тіло, попелясте забарвлення, м'яка і ставна хода…. а потім все як відрізало, і тепер цей головний біль…. та ще і нудить чомусь — але де ж його наймач? Бейн кинув погляд на лобове скло, туди, де проектувалися свідчення контурних камер спостереження фургона: мисливець виявився біля причепа, де на крюку підйомника висіла туша одного з котячих хижаків. Гронець був не дурень і швидко склав все на одну купу: він потрапив під удар ментальної тварини, і… щось потім сталося, і зараз його наймач патрає здобич. Тримаючись за голову, вийшов до Віктора, який був поглинений роботою — чоловік був увесь в крові, але одягнений в спеціальний комбінезон для такої роботи — за два тижні технік вже був в курсі багатьох аспектів ремесла трапера і його спорядження.