Версола. Книга 2. Мисливець 04M

— Навіщо тобі вони, Віктор? — не розумів Фручо, спостерігаючи за розвагами свого наймача — що там з них узяти можна?

— Хід твоєї думки мені подобається — посміхнувся мисливець, не відриваючись від прицільної сітки — починаєш мислити, як справжній мисливець — вигода на першому місці. Тут інший випадок: мені якось довелося зіткнутися з такою зграєю — я тоді ледве ноги поніс, пройшов по лезу — просто осоружні, бридкі і мерзенні істоти, чим більше приб'ю, тим менше їх залишиться. Розумію, що безглуздо — вони швидко відновлять свою популяцію, але поробити з собою нічого не можу — мерзенні виродки…. до речі, вони теж ментально активні, але розумнішають тільки у великих групах — щось типу колективного розуму. Гм, проте, раз ми тут наштовхнулися на їх моціон, потрібно спробувати взнати місце розташування їх лігва.

— Ти хочеш туди залізти? — очі у техніка округлилися від жаху, коли він собі уявив картину занурення в нору.

— Та ні, що я дурень, чи що? Так, пара думок крутиться в голові, потрібно пошукати. Давай пілот, час є — покрутися тут трохи, потім встанемо, я підніму камеру — можливо, щось розгледимо з висоти.

Годину їздили без видимої користі, потім терпіння добігло кінця — встали на стоянку і ще години дві оглядали округу по черзі, коли відчували, що уважність знижується — по підсумку нічого не знайшли, плюнули і повернулися на маршрут: належало провести в дорозі майже півтори доби.

За місяць у Версолі-5 нічого не змінилося (вірніше місяць ще не пройшов) — все таке ж уповільнене життя невеликого рибальського селища. Трохи пожвавилася охорона на в'їзді — мисливські всюдиходи тут були рідкістю, а вже такий просунутий, який був у нашого героя і поготів залучав до себе увагу. Загалом, на КПП трохи затрималися — землянин навіть скинув на їх коми декілька роликів про живність, зустрінуту ними на плоскогір'ї — нічого такого особливого, чисто скоротати хлопцям час на посту. Файли про місцевих хижаків, природно, не пересилав — Інформація була відсутня у базах по фауні Версоли і тому коштувала грошей, а місцеві платили щедріше, ніж платив за це Кайл — сотня до сотні і штука набирається!