Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Бурмочучи різну нісенітницю про звички неповноцінних і самовпевнених організмів, спустився вниз за зброєю і пристрелив двох любителів людського м'яса. Потім спустився вниз, а Бейна залишив доки лежати на даху — хлопцю знову не повезло, заробив нову шишку на голові,… чи повезло — як подивитися. Цього разу багато зробити не встиг до появи техніка — тільки підтягнув обидві туші лебідкою до всюдихода і одну з них підняв на стрілі для оброблення — відпочити не дали, подумав про себе мисливець і, зітхнувши, взявся за роботу. Помічник цього разу прийшов в себе швидше, що початкуючий медик відніс на успіх його методики лікування і прокачування організму. Незабаром робота знову закрутила їх обох і через пару годин нова порція унікальної сировини поповнила їх холодильники — усе інше не стали вантажити в причіп, оскільки займатися обробкою не дуже дорогих шкур трапер відмовився. До завершення третього тижня поїздки забили товаром усі чотири холодильники, і постало питання, чим займатися далі: молодший партнер виявив бажання навчитися стріляти з снайперської рушниці і іглостріла — до своїх «Шутахів» мисливець не став допускати дилетанта. Сам мисливець запропонував практикуватися на травоїдних тваринах сімейства рогатих — пам'ятав, що Кайл брав роги дуже охоче і навіть непогано за них платив.

Тому спеціально їздили і вишукували стада місцевих оленів або ще кого, де у свою чергу вибирали особини з найрозвиненішими рогами — займатися м'ясом Віктору абсолютно не хотілося, а потренувати новачка він був не проти. Звичайно, у все підряд не стріляли — хлопець був супротивником просто спортивної стрільби заради вбивства — немає прибутку, немає сенсу вбивати тварину, але так чи інакше, парочку-другу нешкідливих травоїдних його учень завалив, поки намагався опанувати основи поводження зі зброєю. Наш герой порадив Фручо після приїзду у Версолу-5 купити собі і вивчити бази по ручній зброї, тим більше що обіцяні 10 % планували вилитися в дуже непогану суму для техніка. Покружлявши ще деякий час у пошуках дичини на відстріл, вирішили, що завтра можна повертатися — трохи раніше, але холодильники забиті, а його кубічний партнер повідомив Віктора, що між селищем і станцією світу Гронц були вже два сеанси зв'язку, сенс яких зводився до фрази «Де цей Віктор»? Наступним ранком, поснідавши і рушивши в зворотну дорогу, виявили зграйку тих павуків-плювачів, з якими довелося зустрічатися раніше. Віктор не зміг пройти повз такий випадок і всівся за джойстик, бурмочучи прокляття на адресу цих мохнобрюхих тварюк і азартно відстрілюючи їх в імпульсному режимі.