Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Я до чого?
Я до того, що не міг Жуков «під кінець дня» бути в Києві, а «пізно ввечері» - на 431 кілометр на захід, у Тернополі, проскочивши майже півтисячі кілометрів на машині.
Навіть якби всі дороги були порожніми.
Навіть якщо б його шабля гриміла по телеграфних стовпах, як по паркану.
– 5 -
Після смерті Сталіна Жуков раптово перетворився на запеклого противника сталінізму. Він хоробро кинувся копати блискучими маршальськими чобітьми тінь мертвого Сталіна: «Ми зобов'язані з цього отримати всі необхідні уроки, продовжувати наполегливо роз'яснювати антиленінську сутність культу особи, долаючи страх оголення фактів, що заважають ліквідації культу особи». Це слова з проекту виступу Жукова на пленумі ЦК КПРС у травні 1956 року (Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС та інші документи. С. 137).
Великий стратег люто й самовіддано боровся з культом особи Сталіна... і роздмухував свій власний. У тій же промові на пленумі ЦК, «подолавши страх оголення фактів», Жуков розповів про те, як нерозумно Сталін керував війною: «Замість того щоб негайно організувати керівну групу Верховного командування для управління військами, Сталіном було наказано: начальника Генерального штабу на другий день війни відправити на Україну, в район Тернополя для допомоги командувачу Південно-Західного фронту» (Там же. С. 141).
Ось воно! Не в перший день війни Сталін відправив Жукова в Тернопіль, а на другий! Тоді все сходиться. Тоді можна було, прилетівши вранці до Києва, ввечері 23 червня потрапити в Тернопіль.
В 1956 році, не подумавши, Жуков «оголив факти, що заважають ліквідації культу особи»... Потім схаменувся: якщо Сталін наказав йому їхати в Тернопіль 23 червня, то хто ж разом зі Сталіном несе відповідальність за шалені директиви першого дня війни?
Щоб викрутитися і втекти від відповідальності за 22 червня, Жукову потрібна нова, «більш правдива версія» подій і фантастична поїздка в Тернопіль не на другий, а вже на перший день війни. Він раптом схаменувся: ох так! Правильно! Не 23 червня Сталін вислав мене в Тернопіль, а 22-го! Так, так, пригадую! Близько 13.00 зателефонував і відправив мене на Південно-Західний фронт. Я ж впирався: а хто ж Генеральним штабом керувати буде? А він мені з роздратуванням: а ну швидше лети! Ми тут самі впораємося!
Під злочинною самогубною Директивою No 3, яка була не чим іншим, як смертним вироком Червоній Армії і Радянському Союзу, немає підпису Сталіна.
Зате є підпис Жукова.
Тому великий стратег, що згубив Радянський Союз і незліченні мільйони його жителів, викручується, як змій на сковорідці. Йому треба втекти від відповідальності за загибель країни і десятків мільйонів людей, яких він підставив під гітлерівську сокиру. Ось тому він у «найправдивішій книзі» згадує, що цілий день (аж до 2 години дня) нічого не їв. Якби в урядовому літаку не виявилося бутербродів, то зовсім охляв би. Розповідь про бутерброди потрібна для того, щоб заповнити порожнечу, щоб у мемуарах не згадувати зайвий раз про Директиву No 3 і не публікувати її текст.
Ось навіщо вигадана розмова зі Сталіном «приблизно о 13.00 22 червня» та зліт через 40 хвилин.
Сталін, виявляється, гнав Жукова з Москви. Сталін нібито з деяким роздратуванням наказував: їдь швидше, без тебе обійдемося!
Ось навіщо вигадана фантастична, неймовірна поїздка до Тернополя: мене, великого, в Москві не було! Не я директиву складав! Вони без мене обійшлися! Це Сталін наказав мій підпис поставити! А я в той час у Тернопіль галопом скакав! А я протестував! А я не погоджувався! Але справа була вже вирішена! Без мене! Мій підпис нічого не міняв! Але стратег не подумав про те, що рукописи не горять.
– 6 -
Жуков розповідає, що 22 червня Сталін був жахливо розгублений і не знав, що треба робити. А сам Жуков, зрозуміло, був цілеспрямований і зібраний. Однак чомусь перше завдання командуванню ВПС Жуков поставив у другій половині дня. Через це велика частина радянської авіації в першій половині дня в боях участі не брала. А коли Жуков нарешті прийшов до тями і командуванню ВПС завдання поставив, радянський фронт уже впав, німецькі танки прорвалися далеко вперед, тепер вцілілу авіацію треба було терміново перебазувати на тилові непідготовлені аеродроми, де не було ні боєприпасів, ні пального, ні охорони, ні зенітного прикриття, ні штабів, ні технічного персоналу. Літаки полетіли на схід, а технічний персонал, штаби, засоби зв'язку залишилися на прикордонних аеродромах. І потрапили в лапи Ґудеріана, Манштайна, Клайста, Буша, Гота. А радянська авіація знову в своїй більшості воювати не могла. Піди повоюй без набоїв, без снарядів, без бомб, без штабів і технарів. Все це зрівняло сили невеликих німецьких ВПС і гігантської радянської авіаційної міці.