Квітка кохання

Скоро вже до божевілля Доведе мене журба, Ніби хтось у саме горло Суне фінського ножа. І не радує дорога, І ясна небесна синь, Лиш тривога і тривога, Та в душі гірчить полинь. 10.9.1992 р. БАБИНА ДЕМОКРАТІЯ Ну куди ще більше треба Бабам демократії, Як вони, немов сороки, Й так всі язикатії? 10.9.1992 р. БОЖЕ РЕМЕСЛО Не знаю, з чого починати, Не знаю, що тобі писать, Чи може й зовсім не писати, А просто сісти й помовчать? Не перші ми і не останні, Таких, як ми, хоч відбавляй, Ну, познайомились, погрались, Поцілувались і бувай... Поніжились недільку-другу, Подякуй Богу і забудь, І Бог за це нас не осудить І ще пришле кого-небудь. І так же само, як зі мною, Підеш і з іншим в той же гай, Бо певен, тільки в працьовитих Є шанс попасти в Божий рай. Не знаю я, з чого почати, Не знаю, що тобі писать, Не знаю, що тобі в цей вечір, Моя голубонько, сказать? Ти завтра Київ покидаєш, І будеш – впевнений – щодня Когось вже іншого кохати, І так же само чарувати, І говорити: Я – твоя! Й можливо, з ще більшим завзяттям Станеш ти мужа обнімать... Аж поки з тебе зніме плаття, Щоб знову все з нуля почать... 7.7.1969 р. ЯКБИ ГАРНО ПРОСИВ Якби гарно ти просив, То давно б уже місив... А так тисни на педалі І валяй як можна... далі. 4.8.1990 р. ЧОГО ВАРТА КРАСА Душа злетіла, як лелека, Коли прийшла до мене ти, І мрії близькі і далекі З’єднали наші знов мости. Колись ціни не знав коханню І чого варта та краса, Сьогодні ж всі мої бажання – Це ти, це Сонце, це весна. 13.6.1992 р. МОЛОДИК О, як би я хотів, кохана, Тебе десь в тундру відіслать, Туди, де біленькі ведмеді В льодах зубами цокотять. Щоб вітер злий, як інквізитор, У білий простір білих злив По килиму провіз сердито І там на тиждень залишив. Щоб ти хоч трохи охолола Й ледь приморозила язик, І щоб дурниць ти не молола, Як наступає молодик. 20.3.1990 р. КРИК ДІТЕЙ І скільком ще ти, красуне, /Хай мене Господь простить! Зможеш всім, хто гарно всуне, Гарну бомбу підложить? Скільки ж ти в житті своєму Зруйнувала вже сімей, І невже тобі нічого Не говорить крик дітей? А скільком ще принесеш ти Непоправної біди, Й скільки ще родин зруйнуєш Раді прихотей… біди. 10.8.1981 р. НЕЗРОЗУМІЛІ ПОЧУТТЯ Коли тебе немає дома, Не можу дочекатись дня, А як на кислий рот погляну – Прогнав би з дому, як щеня. Невже вона така любов? /Аж страшно це сказать!/, Коли кипить від люті кров – І хочеться кохать. 18.6.1992 р. ЯК СТАНЕ СВІТАТИ О, як би оце у Карпатах З тобою б хотів побувати. І там, де шовкова травиця, З тобою б хоч ніч покохатись. Й солодкі, як мед, груденята, До ранку, всю ніч цілувати, Бо ніжності більшої, Майя, Як в пазусі в тебе, немає. 13.6.1990 р. МАДОННА Найкращий в жінки інтер’єр Там, де ховає свій бар’єр, Оті корінчики кілець, Які нас тягнуть навпростець І нам такого наганяють, Що мов в душі чорти гасають. О, як себе перебороть, Як перед вами ніжна плоть? Та, що відкриє так кільця, Що в вас аж капає з кінця. Видно, Бог так створив Мадонну, Щоб та була, немов ікона, Щоб навіть сильний Одіссей Не відірвав своїх очей. 22.3.2003 р. ЗАПІЗНІЛЕ КАЯТТЯ В той час, ще коли Ти комусь була треба, Ніхто підступить Не спромігся до тебе, Носилась собою Як писана торба І всіх посилала Від чорта до чорта. А зараз, як плугом Лице розорало, Про Петю, про Васю Й про мене згадала. Ну хто вже на тебе, Скажи, кине оком, Як ходиш ти, люба, Як вовк, що йде боком? Колись не могла Собі скласти ціни, Отож, в негараздах Людей не вини. Колись ти носилась