Енеїда [Aeneis - uk]

590] Кажуть, що в битві тоді уперше Асканій стрілою 591] Бистрою кинув, бо досі лише полохливі звірята 592] Звик непокоїть, поцілив Нумана, що Ремулом звався 593] Й міццю руки був уславлений всюди, — того, що недавно 594] Турна молодшу сестру взяв за жінку, — й простер неживого. 595] Той-бо, поперед рядів ідучи, все, що гоже й негоже 596] Мовити, вголос вигукував, дуже згордівши в своєму 597] Серці із царства нового, і крик учиняв незвичайний: 598] «Як вам не сором за валом, фрігійці, полонені двічі[352], 599] Знову сидіти в облозі і мурами смерть відганяти? 600] Ось вони, ті, що війною дружин у нас хочуть здобути! 601] Що то за бог вас пригнав до Італії, що за безглуздя? 602] Тут не Атріди і тут не Улісс, лиш в розмовах умілий. 603] З роду твердий тут народ; дітей, що лише народились, 604] В воду заносимо ми річкову, щоб лютая студінь 605] Їх гартувала у хвилях, а потім на ловах ночують 606] Хлопці і бродять лісами; їх ігри — ганяти на конях, 607] Стріли пускати з рогового лука. Юнацтво це звичне 608] Тяжко робити, малим вдовольнятись; лан ралами оре 609] Чи розбиває у війнах міста. Весь свій вік у залізі — 610] В плузі волів поганяємо списом обернутим[353]; навіть 611] Старість, спізнившись, не може віднять у нас духа, згасити 612] Нашу снагу. Ми шоломом вкриваємо сиву чуприну; 613] Свіжу нам любо приносити здобич і жити з грабунку. 614] В вас же я пурпуром, бачу, й шафраном забарвлені шати. 615] Серце розм’якле у вас; і тягне вас бавитись в танцях, 616] Туніки в вас з рукавами, підв’язки шапки прикрашають. 617] Справжні фрігійки із вас, не фрігійці! Мандруйте в високі 618] Гори діндімські, бо манять вас там сопілки двоголосі, — 619] Флейти ідайської матері, з гір Берекінтських тимпани 620] Кличуть вас. Меч залишіте мужам, поступіться залізу».