Кінець світу в Бреслау
- Автор: Краевский Марек
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 978-966-359-189-6
- Переводчик: Божена Антоняк
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Кінець світу в Бреслау». Краткое содержание книги:
Мокк накрив ковдрою тіло дівчинки й сягнув по пістолета. Зараз він не хотів бути ремісником або комівояжером. Не хотів бути стражем закону. Він прагнув бути катом.
Витяг з кишені поліційне посвідчення, проштовхався крізь натовп і побіг у бік вбиралень. Двоє регулювальників витягли з неї чоловіка, що був наручниками прикутий до гострильного верстата. Чоловік задубів від холоду, а його сині губи ворушилися, наче він проказував молитву. Його одяг — робочий фартух і комбінезон — були вкриті кров’ю. Поліцейські кинули його на землю. Скронею він ударився об верстат.
Майнерер стояв над зв’язаним убивцею. Фотограф відкрив затвор фотоапарата. Спалахнув стовп магнезії. Високо піднявши руки з пістолетом і посвідченням, Мокк підбіг до вбивці. Поліцейські слухняно розступилися. Радник став на коліна й приклав пістолет до вкритої кров’ю скроні. Тріск магнію. Усі дивилися. У цю мить Мокк побачив себе, позбавленого робити в поліції. Він зняв пістолет із запобіжника. І знову побачив себе як підсудного в залі суду, а потім у в’язниці, де на нього з радістю чекають усі, кого він будь-коли засадив за ґрати. Подумки почав повторювати Горацієве «Odi profanum vulgus».[55] Після кількох рядків заховав пістолет до кишені. Він нічого не бачив, нічого не відчував, окрім плювка старого залізничника, що замерзав у нього на скроні.
Бреслау,
четвер 22 грудня,
восьма година ранку
Спеціальне передріздвяне видання «Бреслауер Нойєсте Нахріхтен» від 22 грудня 1927 року, с. 1 — інтерв’ю з начальником Управління поліції Вільгельмом Кляйбемером:
«Що сталося вчора на Ґартен-штрасе, 35?
Кляйбемер: Кримінальний вахмістр, чийого прізвища я назвати не можу, виконуючи в цьому будинку завдання слідчого, помітив гострильника, який виходив з подвір’я. Цей чоловік виходив дуже поспішно, тягнучи за собою гострильного верстата. Увагу детектива привернули плями крові на його фартусі. Він затримав гострильника й зачинив його у вбиральні на першому поверсі сусіднього будинку. А тоді знайшов у сараї на подвір’ї тіло маленької Ґретхен Каушніц. Побоюючись самосуду з боку мешканців будинку, він викликав значне поліційне підкріплення і під їхнім прикриттям провів арешт lege artis.[56]
Хтось намагався перешкодити затриманню.
K.: Це запитання чи ствердження?
У розпорядженні преси є фото, на якому поліцейський високого рангу прикладає пістолет до скроні вбивці. Він збирався вчинити самосуд?
K.: Справді, один з моїх людей так повівся. У випадку такого жахливого злочину його нервова реакція цілком зрозуміла. На щастя, він опанував себе й залишив винесення вироку відповідній судовій інстанції.
Чи убивця, Фріц Роберт, є сексуальним збоченцем?
K.: Так. Він — педофіл. За подібний злочин він уже відбував вирок у в’язниці.
Жертву було зґвалтовано?
K.: Ні.
Роберт признався в скоєному?
K.: Ще ні. Але признається під впливом доказів. На щойно погостреному ножі були його відбитки пальців, а на його фартусі — кров жертви.
Це так швидко вдалося встановити?
K.: Працьовиті люди можуть упродовж однієї ночі зробити багато. А наші техніки працьовиті.
Чи Роберт — психічно хворий?
K.: Мені важко це стверджувати. Я не психіатр.
Яким буде покарання, якщо виявиться, що він психічно хворий?
K.: Його лікуватимуть.
А якщо його вилікують?
K.: Тоді його випустять на волю.
Ви вважаєте, що це справедливо?
K.: Я не коментуватиму статей Кримінального кодексу. Я не законодавець і, мабуть, ніколи ним не буду.
Але ви маєте свою думку щодо цього?
K.: Маю, але ви про це не дізнаєтеся. Ви берете інтерв’ю не в приватної особи, а в начальника бреславської поліції.
Більшість юристів, лікарів, психологів і філософів твердить, що людина винна тоді, коли скоює злочин свідомо. Якщо злочини скоює хвороба, людина не є винною. Чи можна за хворобу засудити до смертної кари?
55
Ненавиджу неосвічений тлум (лат.).
56
згідно із законом (лат.).