Уран [uk]

— Демагогія! Хоч твій син і секретар сільради, а ти, Никодиме, ніяких законів не знаєш! — розсердився Савка.— «Куди захоче переселить»! «Демагогія»! Правду казав Михей — аби даром пара з рота не йшла.

— Поїдемо, Савко, до Шаблія,— надумав Сніп,— тільки про це нікому, бо діло серйозне й крику нам не треба.

— А мене візьмете? — тихо запитав Кожухар.

— Побачимо! — відказав Сніп.

— Михея треба взяти,— звернувся до Ничипора Савка.— Може, про політику розмова у Шаблія зайде, то Кожухар усе йому розкаже...

— Про політику Шаблій не менше, аніж я, знає,— скромно зауважив Михей.

— Я подумаю,— так і не пообіцяв твердо Сніп.

— А коли ж ви поїдете? — поцікавився Динька.

— Взавтра! — вихопився Савка.

— Ні,— заперечив Сніп.— Закінчимо сіяти в третій бригаді, вивеземо буряки на завод, а тоді й поїдемо.

— А чого це нам чекати? — сказав Кожухар, ніби й він уже їхав.

— Для порядку. Запитає Павло Артемович: а як ви хазяйнуєте? То ми скажемо йому: всі роботи закінчили, так, мовляв, і так... ми хазяї...

— Мудра в тебе голова, Ничипоре.

Ще пережив кілька прикрих днів Ничипір Сніп, коли приїхав у Сосонку перевіряти заяву Валинова представник парткомісії. Розповів йому Сніп про збори й про свою сутичку з Валиновим. Але пояснення писати відмовився.

— Вибачайте, але виходить, мовби я мушу виправдовуватися й писати на Валинова... А я ні на кого не писав і не буду... У вічі все скажу, а писати не буду. Зобидив мене Валинов, усіх зобидив, але, гадаю, то від того, що хоче легко по життю ходити. Навіщо оце він написав? Не те його болить, що нас, і не про «Факел» він думав. А про те, щоб перед начальством виправдатися, щоб усі побачили, який він гарний та відданий. Усіх дьогтем облив, а сам чистенький. Політику він підшиває Мостовому й Гайворону, хуторянами нас обзиває... Не буду я, товаришу інструктор, доводити Валинову, що я, й Гайворон, і Мостовий — справжні комуністи... Якщо він не захотів зрозуміти нашої душі, то хай би хоч на рани подивився... У мене їх стільки, що може вистачити на цілий взвод...

Почувши від матері, що батько збирається їхати в обком, Юхим спробував одговорити його:

— Тату, ви ж знаєте, що таке діалектика, не можемо ми зупинити з вами руху,— пробував обгрунтувати закономірність появи «Факела» Юхим.

— Я за розумну діалектику. Тобі все одно, бачу. Пересядеш завтра на бульдозер і почнеш рити Видубецькі гори...

— Ви, тату, за таку діалектику, щоб вас не чіпала, так?

— Ти ще мало каші з'їв, щоб мене вчити.

— Пам'ятаєте, ви розказували мені, що вам говорив ваш батько, коли ви перший у селі на «фордзона» сіли? — наступав Юхим.— З дрюком бігав за вами дід, щоб землю гасом не паскудили. Бігав?

— Ти це до чого?

— Та про діалектику ж, тату...

— Дуже вчені всі поставали,— буркнув Сніп і вийшов з хати.

За селом Ничипора наздогнали кіньми Савка Чемерис і Кожухар.