Списоносці
- Автор: Беркеши Андраш, Кардош Дьєрдь
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. В. Лембак
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Списоносці». Краткое содержание книги:
В центрі роману — колишній хортістський офіцер, материй шпигун, хитрий провокатор, один з організаторів «Списоносців», який керується в житті єдиним гаслом: «Мета виправдовує засоби».
Відчуваючи, що наближається кінець, цей політичний авантюрист пише спогади, в яких яскраво розкриває злочинну, антинародну діяльність терористичної організації.
Роман виховує в читача пильність, непримиренність до ворога.
Твір видається в Радянському Союзі вперше.
— Пригадуєте, як за два дні перед арештом вашого батька зник Мітько?
— Про це пише Райнаї.
— Так от: Сас убив провокатора.
— Убив?.. Як?
— А ви не догадуєтесь?
— Ні, товаришу підполковник.
— Тієї ночі під час розмови з Петером, яку часткова підслухала Вероніка, я довідався про це вбивство. Те, що я тоді не зрозумів, стало мені ясним з мемуарів Райпаї. Райнаї хотів зробити Саса свідком у справі Кочмароша. Проте в його розрахунки вкралась помилка. Мітько забув в особняку свій ножик. Цей складаний ножик був дуже примітний. Другого дня в директора побував Сас і побачив на столі ножика. Сас відразу пізнав його і блискавично зрозумів усе. Мітько, видно, відвідує Райнаї з такою ж метою, як і він, Сас. Тоді Петер згадав події минулих місяців. Він зрозумів, чому Мітько так сміливо організовував гуртки, зрозумів справжню причину його рискованої ініціативи. Коротше кажучи, Сас пересвідчився в тому, що Мітько провокатор. Спочатку хлопець розгубився, не знав, до кого звернутися за порадою. Сас тоді ще не догадувався, що про це спокійно можна порадитись з Кочмарошем. Старий досвідчений боєць, напевно, знайшов би вихід з скрутного становища. Мене Сас теж не знав. Тим часом Мітько, виконуючи наказ Райнаї, намагався зблизитися з Петером, настирливо добивався зустрічей з ним. У ту пам'ятну неділю Мітько пішов разом з Сасом кататися на човні. Агент Райнаї десь дістав рибальський човен, і вони з Петером вирушили на прогулянку. Вже темніло, коли вони повертались додому. Мітько, нарешті, виконав наказ Райнаї. Він розповів Сасу все, що звелів директор. На жаль, бідолаха Петер втратив самовладання. В раптовому припадку люті він обізвав Мітько підлим шпиком. Агент, збагнувши, що викрив сам себе, вирішив локалізувати справу. Він витяг револьвер, наставив його на Петера, маючи намір пристати до берега і передати Саса в руки поліції. Вони почали боротись. Петер ударив Мітько по голові веслом, і той назавжди зник у темних хвилях Дунаю. Тепер ви все зрозуміли?
— Зрозумів, товаришу підполковник, — сказав дуже тихо Када, який жадібно ловив кожне слово Коронді. — Дозвольте ще останнє запитання, суто професіонального характеру. З документів випливає, що Райнаї та його помічники зробили все можливе, щоб викрити зв'язки Кочмароша з керівним центром, але їх розвідка не мала успіху. Як же ви підтримували зв'язок з моїм батьком?
— Дорогий сину, — сказав Коронді, весело посміхаючись. — Балдахін під час обходу несли четверо людей. Я теж тримав одну жердину і йшов поруч з твоїм батьком… Ось так воно було… А тепер пора подумати й про відпочинок. Ранком нас чекає серйозна робота.
«Коли Гітлер захопив владу, для нас настали хвилюючі дні, повні надій. Ми відчували: почалося щось важливе, хоч іще не знали, що саме. З великою цікавістю слухали ми вісті. На політичній арені з'являлись нові, досі невідомі прізвища, державні діячі заговорили рішуче, а наші відносини з сусідами ставали дедалі більш напруженими.
Після утворення третього райху[14] пожвавилась діяльність списоносців. Проте посилено діяли не лише ми, а й наші вороги. Казмері не раз говорив про те, що чехи, румуни та серби наповнили нашу країну своїми агентами.
Одного разу, це було навесні тридцять четвертого року, Казмері вечеряв у нас разом з Титусом і розповів про тяжку справу, якій він не міг дати ради. Кілька тижнів тому вони заарештували агента, перекинутого з Словаччини. З даних розвідки відомо, що цей агент — один із здібних чеських розвідників. Але арештований вперто мовчить, вміло прикидаючись глухонімим.
— А ви напишіть свої питання, — порадив Титус. — Нехай відповідає письмово.
— Ми вже пробували, — кинув Казмері, — та нічого не вийшло. Найгірше те, що агент має лікарську довідку, нібито він глухонімий від народження. Чех написав, що тікав до свого брата, землероба, який живе в Тоткомлоші.
— А ви перевірили це? — спитав я.
— Звичайно, дорогий друже. В Тоткомлоші справді живе селянин, на прізвище Лишка, глухонімий брат якого зник ще в дитинстві. Але разом з тим рапорти розвідників, надіслані фотокартки підтверджують, що порушник кордону — чеський агент.
— А розвідники не попереджали вас про те, що кордон перейде чех, який вдаватиме глухонімого? — спитав Титус замислено.
— Ні, друже. Вони повідомили тільки точний час переходу. Чех справді з'явився, і ми його затримали.
— Може, ви поспішили чи спізнились на кілька хвилин? — зауважив я сміючись. — А справжній агент перейшов кордон в інший час!
— А фотокартка? Ні, тут помилки не може бути.
14
Третій райх, Третя імперія — так звалася фашистська Німеччина.