Списоносці
- Автор: Беркеши Андраш, Кардош Дьєрдь
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. В. Лембак
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Списоносці». Краткое содержание книги:
В центрі роману — колишній хортістський офіцер, материй шпигун, хитрий провокатор, один з організаторів «Списоносців», який керується в житті єдиним гаслом: «Мета виправдовує засоби».
Відчуваючи, що наближається кінець, цей політичний авантюрист пише спогади, в яких яскраво розкриває злочинну, антинародну діяльність терористичної організації.
Роман виховує в читача пильність, непримиренність до ворога.
Твір видається в Радянському Союзі вперше.
«Завдяки успіхам у політиці держав осі зростав і рух списоносців. Я одержував нові й нові завдання, незабаром мене поновили на службі. В ці роки наша діяльність була головним чином спрямована проти Чехословаччини, де на території, населеній угорцями, щодня відбувались заворушення. Та в цій країні інтенсивно діяли не тільки ми, а й німці, маючи на меті відколоти Словаччину од Чехії. Німецькі розвідувальні органи наповнили Словаччину своїми диверсантами, і тому тут часто виникали непорозуміння. Траплялось, що нелегально діючі списоносці вбивали агентів німецької розвідки і навпаки. В 1936 році Титусу було доручено разом зі мною виїхати в Берлін і погодити наші дії з фон Мерінгом, начальником південно-східного відділу імперської розвідки. В цей час я знову почав працювати при генеральному штабі.
З фон Мерінгом ми зустрілися в його особняку на околиці Берліна. Це був вродливий пруссак років сорока. Він довго працював під безпосереднім керівництвом начальника гітлерівського абвера — Канаріса — і пройшов там добру школу. Рішуча поведінка Мерінга, його по-солдатському лаконічна мова спочатку сподобались мені. Здивувала мене обізнаність пруссака в усіх справах. Але це не дуже припало мені до смаку. Під час переговорів я з жалем констатував, що фон Мерінг краще поінформований про внутрішні справи нашого генерального штабу, ніж я.
— Панове, — стримано почав він, — я висловлю наші міркування. Хотілося б, щоб в інтересах взаємної користі вони лягли в основу наших майбутніх переговорів.
— Будь ласка, пане полковник, — кислувато кинув Титус, який не дуже був у захопленні від Мерінга.
— Пропонуємо вам ліквідувати свої розвідувальні центри на захід від Нітри, відкликати звідти своїх людей і діяти тільки на схід від Нітри. Братіславу ви також передаєте нам. Ваші розвідцентри в Нове-Замках, Левіце та Кошіце[16] лишаються. Але ми вважаємо за доцільне, щоб ви інформували нас щодо кожної своєї операції.
— Отже, — зауважив Титус, — ви хочете зберегти свої позиції і на схід від Нітри?
Розвідцентрів, якщо ви добре працюватимете, в нас не буде, але деякі бази нам потрібні. Цього вимагають інтереси райху…
Проте через кілька років я пересвідчився в тому, що згадані Мерінгом бази були справжніми розвідцентрами німців. Я вже казав, що мені дуже подобались рішучість і цілеспрямованість німців. Але наради з фон Мерінгом трохи охолодили моє захоплення. Я з тривогою відзначив, що Мерінг веде з нами переговори не як з рівноправними партнерами. Та він і не приховував цього. Навпаки, його поведінка, тон, манера висловлюватись свідчили про те, що в союзі з німцями наша роль буде другорядною, підлеглою. Це було образливо і для мене, і для Титуса. Мене приголомшило те, що німці пустили глибоке коріння в нашому генеральному штабі і навіть в організації «Списоносці».
Нам нічого іншого не лишилось, як, зваживши на розвиток подій, укласти з німцями угоду.
Я сів у поїзд в поганому настрої. Титус теж був похмурий. Я поділився з ним тривожними думками.
— Ти маєш рацію, — сказав він, — але на цій угоді наполягала наша верхівка. Іншого виходу я не бачу. Або англо-французький, або німецько-італійський союз. Вибирати можна тільки між цими двома союзами. Перший не підходить, бо в нас погані відносини з Малою Антантою. Він означав би відмову від окупованих територій[17]. Перегляд кордонів можливий тільки при умові збереження угоди з німцями та італійцями. До того ж ця орієнтація дає ще одну велику перевагу. Мабуть, про це ти і не подумав. Німці вщент розгромили комуністичну партію, тоді як французькі політичні партії співробітничають з нею. В Англії теж є комуністи. Отже, цілком ясно, де наше місце. Ми повинні стати на бік німців навіть у тому разі, коли під час наступних переговорів фон Мерінг примусить нас розмовляти з ним стоячи.
— Розумію, — погодився я. — Але вони, чого доброго, почнуть втручатись у всі наші справи?
— В які, наприклад? — спитав Титус, глянувши на мене.
16
Міста в Словаччині.
17
Йдеться про території, населені угорцями, в Чехословаччині, Румунії та Югославії (колишня Мала Антанта).