Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
Наприкінці третьої чверті V тис. до н. е. навики раннього землеробства було принесено буго-дністровським населенням у Київське Подніпров’я та басейн Прип’яті. Освоєнню згаданих навиків сприяла і нова міграція буго-дністровського населення у північні райони лісостепу, що відбулася наприкінці V тис. до н. е. Однак за сучасними даними археології можна лише припускати, що роль землеробства у господарстві носіїв культур дніпро-донецької області була мінімальною при переважанні мисливства, рибальства та збиральництва. Це пов’язано з ефективністю привласнюючого господарства у лісостепу, що мав великий запас біо- та зоомаси, де періодично підступаюча аридизація не створювала таких кризових ситуацій, як це мало місце у степовій зоні.
Для дніпро-донецької області на сьогодні свійські тварини відомі лише на пам’ятках кінця V — першої половини IV тис. До н. е. — Бузьки, нижній шар Лизогубівки. Києво-черкаські мешканці Бузьків розводили нечисленну велику та дрібну рогату худобу, свиней, а також утримували собак. Але основну частину м’ясної їжі їм давало мисливство, про що свідчать 74 % усіх особин, які належали диким видам тварин. На пам’ятках лизогубівської культури знайдено зернотерки, мотики та палки-копачки, які за В. І. Непріною, репрезентують існування раннього землеробства[82]. Займаючись здебільшого мисливством та рибальством, це населення мало нечисленну свійську велику рогату худобу та собак.
Привласнюючі форми господарства з переважанням мисливства, що доповнюються рибальством та збиральництвом, були основами існування гірсько-кримського населення та носіїв культури ямково-гребінцевої кераміки.
Раннє землеробство у неолітичний час на території України достеменно зафіксоване на багатьох пам’ятках вищезгаданих культур степової та лісостепової зон (керешській, буго-дністровській, культур мальованої та лінійно-стрічкової кераміки, а також культур дніпро-донецької області). Існування землеробства можно припустити у нижньодонського та сурського населення. Однак, за наявними даними, у жодної з груп неолітичних мешканців України воно не визначало способу життя.
Найбільшу роль землеробство відігравало у носіїв культури кереш, мальованої та лінійно-стрічкової керамік. У буго-дністровського та нижньодонського населення воно було лише другорядним укладом, поступаючись, у першому випадку, мисливству та рибальству, у другому — скотарству та мисливству. Без сумніву, ще менший внесок в раціон вносило землеробство у носіїв культур дніпро-донецької області, спосіб життя яких визначався привласнюючими формами господарства.
Землю обробляли мотиками, тому заселяли легкі, насамперед лесові ґрунти. На думку В. М. Даниленка, однією з причин розташування поселень буго-дністровської культури в районі порогів та на островах було більш швидке, ніж в інших місцях, утворення там площин родючих ґрунтів[83]. Носії керешської та буго-дністровської культур робили наконечники мотик із кістки та рогу (рис. 35), лінійно-стрічкової, дніпро-донецької та сурської — з рогу оленя. Населення з мальованою керамікою використовувало прямокутні наконечники мотик, виготовлені з пісковику або туфіту.
Рис. 35. Мотики для обробки землі. Неоліт.
За доби неоліту вирощувалися різні культурні рослини. Носії культури мальованої кераміки сіяли пшеницю — одно- та двозернянку, ячмінь, просо, овес, горох. Населення з лінійно-стрічковою керамікою вирощувало крім цих культур ще еммер та спельту. Буго-дністровське населення культивувало ті самі рослини, що й лінійно-стрічковики, за винятком проса. Для мешканців Київщини відомі поки що лише знахідки ячменю. Носії волинської культури дніпро-донецької області вирощували також пшеницю — одно- та двозернянку, просо та горох[84].
Урожай за доби неоліту збирали за допомогою серпів та жниварських ножів (рис. 36), що мали кістяну оправу та збірне лезо з крем’яних вкладенів. Отримане зерно носії культур мальованої та лінійно-стрічкової керамік зберігали у господарчих ямах, які були розташовані поруч із житлами. Муку отримували за допомогою зернотерок та розтирачів (рис. 37) із твердих порід каменю.
82
Неприна В. И. Лисогубовское поселение раннего и развитого неолита в лесной зоне Левобережной Украины // Материалы каменного века на территории Украины. — К., 1984. — С. 107—123.
83
Даниленко В. Н. Неолит Украины. — С. 157.
84
Пашкевич Г. О. До реконструкції асортименту культурних рослин епохи неоліту — бронзи на території України. — К., 1992. — С. 175—194.