Трудівники моря

Таку думку, тільки трохи інакше висловлену, обмірковували впівголоса всі, хто був у залі.

Шкіпер «Шільтіля», лоцман з молодих літ, підсумував думку всіх таким гучним вигуком:

— Ні, всьому кінець! Нема на світі людини, яка попливла б туди і повернулась би назад із машиною.

— Якщо вже я не беруся за цю справу, — додав Енбранкам, — значить, за неї і братись не можна.

Шкіпер «Шільтіля» безнадійно махнув лівою рукою, показуючи цим жестом, що й сам він не вірить у таку можливість, і додав:

— А якби й знайшовся... Дерюшетта повернула голову.

— То я вийшла б за нього заміж, — сказала вона. Запала мовчанка. Один чоловік вийшов із юрби. Він був дуже блідий.

— Ви вийшли б за нього заміж, мадемуазель Дерюшетта? — запитав він. То був Жільят.

Усі погляди втупились у нього. Мес Летьєрі випростався. Його очі під навислими бровами запалали дивним сяйвом.

Він стягнув з голови матроську шапку і кинув нею об землю, відтак, дивлячись перед себе невидющими очима, урочисто мовив:

— Дерюшетта вийде за нього заміж. Присягаюся перед господом богом.

II

Велике зчудування на західному березі

Ніч, яка настала за цим днем, заповідалася на місячну. Однак хоч би які були сприятливі і ніч, і вітер, і море, ніхто з рибалок не збирався виходити в океан ні з Угла-Пера, ні з Бурдо, ні з Уме-Бене, ні з Платона, ні з порту Гра, ні з Вазонської бухти, ні з Перель-Бея, ні з Пезе-рі, ні з Тьєля, ні з затоки Святих, ні з Пті-Бо — одним словом, із жодної гернсейської бухти чи бухточки. І все пояснювалося дуже просто — опівдні проспівав півень. Коли півень заспіває не в свій час — улову не буде.