Замах на бродягу
- Автор: Сименон Жорж
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Замах на бродягу». Краткое содержание книги:
— Його не вдовольняло бути все життя перукарем.
— І він сподівався, що в нього з'являться гроші? Так?
Боже, як вона мучилася! Як боялася вона зрадити свого Жозефа!
Машина повільно їхала поганющим путівцем уздовж берега Марни. Ліворуч промені фар висвітлювали ряди халуп, поміж якими де-не-де стояли більш комфортабельні будови. То там, то там мелькало світло, іноді їм услід гавкав собака. Приблизно за кілометр до мосту дорога стала аж надто вибоїста, машина зупинилася, і водій оголосив:
— Все. Далі я не проїду.
А дощ аж пищав. Вони промокли до кістки, як тільки вийшли з машини. Розмокла слизька глина прилипала їм до черевиків, мокрі кущі мацали їм обличчя своїми холодними липкими лапами. Трохи далі вони змушені були йти ланцюжком. Вони не чули, що бурмотів, сидячи у своїй машині, водій, не знали, який рахунок збирався він подати.
— Дивно. Я думала, що це ближче. Ви ще нічого не бачите?
Марна протікала зовсім поруч, і з-під їхніх ніг раз по раз цвіркала вода. Мегре продирався перший, розсовуючи кущі. Матільда намагалася не відставати од нього. Люка чвалав позаду, спокійний, як бульдог.
На дівчину почав находити страх.
— Адже я впізнала й міст, і вапнярку. Ми не могли помилитися.
— Просто коли ви були тут з Жозефом, час линув швидше, як зараз, — буркнув Мегре. — Для цього було чимало підстав… Погляньте ліворуч, що це там може світитися?
— О, нарешті! Це ж, певно…
— Тсс! Тільки не гомоніть.
— Ви гадаєте?..
Мегре несподівано різко перебив її:
— Ні, я не гадаю, мадмуазель… Я ніколи нічого, не гадаю!
І, звертаючись до Люка, тихо сказав:
— Почекай тут із цією панночкою. І не руште з місця, аж поки я не покличу… А ви нахиліться сюди, Матільдо, тут краще видно. Ви впізнаєте будинок?
— Авжеж. Клянуся вам, це саме він.
І одразу широка комісарова спина затулила невеличкий прозір у верболозі.
Вогник зник. Мокра до нитки дівчина залишилася стояти під дощем на березі річки вночі з незнайомим мужчиною, котрий мовчки палив сигарету за сигаретою.
4. ЗУСТРІЧ РИБАЛКИ ТА РИБКИ
Матільда не перебільшувала: у цій невеличкій харчевні з зачиненими віконницями справді було щось підозріле й похмуре. З усіх боків її оточувала стара дротяна загорожа, подібна на подерті тенета для лову куріпок. Двері халупи були відчинені, видно, задля свіжого повітря, прохолодженого грозою.
Жовтувате світло падало на брудну підлогу. Зненацька вигулькнувши з темряви, масивна статура Мегре з люлькою в зубах виросла на порозі, геть заповнивши прохід у дверях.
— Добрий вечір, панове, — мовив комісар, торкнувшись широкої криси свого капелюха.
Біля залізного столика сиділи й балакали двоє чоловіків. Перед ними стояла недопита пляшка виньяку та дві грановані склянки.
Один із них, невеличкий на зріст, брюнет, без піджака, спокійно підвів голову, трохи здивовано глянув на комісара, підвівся і тихо буркнув, підтягуючи штани:
— Добрий вечір…
Другий і далі сидів спиною до входу — кремезний, плечистий, у світло-сірому костюмі, явно не Жозеф Леруа.
І дивна річ — незважаючи на всю несподіваність та раптовість комісарової появи, він навіть не ворухнувся. Більш того, він ніби примушував себе не обертатися. Стінний годинник з фаянсовим циферблатом показував десять хвилин на першу, та насправді було вже більше. Щось неприродне відчувалося в тому, що цей чолов'яга не поцікавився навіть дізнатися, хто зайшов.
Залишаючи на брудній неметеній підлозі темні мокрі плями, Мегре почвалав до стойки:
— Хазяїне, у вас є вільна кімната?
Хазяїн, явно намагаючись виграти час, неквапно пройшов за стойку, на якій було всього три сумнівного вигляду пляшки, і запитав у свою чергу:
— Вам, може, чогось налити?
— Не заперечую.
— А ви прийшли пішки?
Тепер і Мегре міг дозволити собі не відповідати на запитання.
— Чарку виньяку.
— Мені здалося, що під'їхала машина.
— Цілком можливо. То у вас є кімната чи немає?
Кремезний чолов'яга, що сидів спиною до нього, і досі не ворухнувся, немов скам'янів. Електрики в харчевні не було, і підсліпувата гасова лампа ледь-ледь освітлювала приміщення.
1 чого це він неначе закляк? Що криється за цією удаваною і явно силуваною незворушністю?
Мегре занепокоївся. Він швидко прикинув: коли зважити на розміри їдальні, то на другому поверсі мало бути принаймні три кімнати. З потертого вигляду хазяїна, з занедбаності та гармидеру, які тут панували, було видно, що в домі немає жінки.