Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Такі відомі в минулому автори, як Клавдій Птолемей, Агатемерус, Мойсей Хоренський, Ритор Захарія та ін., чимало сторінок у своїх творах присвятили могутньому народу рогів (русів), що жив на величезній території від Дону на захід. Вони згадують і Волгу — «ріку русів»…
Лише більш пізні дослідники, в основному германські (включаючи і «російських німців», що наїхали після Петра 1 до Росії), почали підкреслювати «різницю» між слов'янами і Руссю. Виходило так, що спочатку з'явилися слов'яни (відокремившись від балтів, атож!), а вже потім усілякі там українці, росіяни, білоруси та ін. І звичайно ж, ці слов'яни були малокультурними: навіть не мали своєї писемності. Що характерно, таких поглядів й нині дотримуються деякі російські автори [ «Слов'яни не мали своєї писемності, до того як вона була створена слов'янськими просвітителями Кирилом і Мефодіем у IX ст.» (Петрухин В. Славяне. — М, 1997. — С. 3)].
У багатій скарбниці першоджерел про наших предків (міфах, сказаннях, свідченнях іноземців тощо) також практично не згадуються слов'яни. Йдеться про Русь, причому вся історія русів так чи інакше поділяється на 2 частини: міфологічна (від Адама до праотця Оря) і власне історична (від Оря до Аски (Аскольда) і Єрека (Рюрика)) [Див.: Мифы древних славян. — М, 1991. —С. 250]. Остання в спеціальній літературі дістала назву «Доолегова Русь». Академіки Б. Рибаков, Д. Лихачов, П. Толочко ввели в обіг поняття «Давня Русь» як альтернативу поняттю «Київська Русь». Імперське замовлення тут очевидне: була нібито у давнину Русь, яку загубили татаро-монголи. А на її руїнах виникли одразу три народи: росіяни, українці і білоруси. Україна в цій схемі виступає не прямим продовженням старої Русі, що називалася Київською, а всього лише однією з трьох гілок, головна з яких, звичайно ж, Велика Росія («збирачка» руських земель). До неї і «приліпилися» дві інші гілки — Мала та Біла Русь.
Але повернемося до поняття слов'яни. Я зовсім не претендую на оригінальність у своєму судженні про суто зовнішнє (не історичне) і навіть випадкове походження назви найбільшої раси Західного світу. З цього приводу вже чимало написано. «Слов'янства ні як єдиної політичної, ні як єдиної культурної і тим більше мовної спільності, — відзначає А. Лебедев, — ніколи не існувало» [Лебедев А. Н. Образование славянского мира. — К., 1997. — С. 69]. Головний висновок, який слід було б зробити зі сказаного — остаточно переглянути усталену концепцію про «слов'янське дерево» та його численні гілки, серед яких ледь видно українську «гілку».
Переконаний, Русь-Україна — корінь усієї могутньої раси, іменованої за традицією слов'янською. У Північній Припонтиді, на наших землях, виник цей корінь — корінь Русі, який увібрав у себе «соки» більш давніх цивілізацій, що вибухали вулканічною енергією творення і переходили у спадок поколінь. Саме звідси і піднявся вгору «стовбур», що обростав густою «кроною» багатьох слов'янських народів.
ПРО ЄВРЕЇВ
Это нация в нации. Наполеон
СОНЯЧНИЙ УДАР ПО ЄГИПЕТСЬКІЙ ПІТЬМІ
Здесь изнемог высокий духа взлет.
Данте
— Всесвітньо-історична місія іудеїв розпочалася в XV сто літті до н. е. з широко відомих, дуже цікавих, але й досі належ ним чином не розгаданих подій, що мали місце в Єгипті — ін телектуальному і духовному центрі Ойкумени. Героями тих подій були євреї на чолі з Мойсеєм, а режисерами — арії з придніпровської Аратти й тибетської Агарті.
Вашим історикам і в голову не приходило, що то були доленосні події не лише для євреїв, а й усього світу. Дослідники змушені кожного разу так чи інакше до них повертатися, «розв'язуючи» єврейське питання. Але справа не тільки в цьому…
— То що ж це за події? — намагався я поквапити Гуру, котрий, як помітив читач, полюбляв розпочинати здалека.
— Їм присвячена майже вся друга книга Мойсея Вихід — 42 сторінки щільного тексту. Згадуються вони і в інших місцях Біблії. Та й деякі дослідники пишуть про них як про якийсь дивний зигзаг історії в пітьмі століть. Міркуйте самі.
Самісінький розквіт єгипетської цивілізації. Апогей, так би мовити… До влади приходить новий фараон. Цілком законно, з тієї ж династії. І…розпочинає революцію. Змінює своє династичне ім'я Аменхотеп IV на Ехнатон, нищить найсвятіше в єгипетській релігії і культурі — її непохитні тисячолітні пам'ятки — храми, культові споруди, гробниці, статуї богів тощо. Релігію відміняють. Поклоншня Амону та іншим богам суворо забороняється, руйнуються їхні статуї, скасовується символіка, храми зачиняються. Жерці й усі інші, як сказали б ви, «церковники» зазнають репресій, запроваджується нова релігія, нові свята і звичаї, нові мистецтво й монументальна пропаганда. Повсюди вигуки: «Грабуй награбоване!» До храмів прибувають «народні комісари» і наводять тут свій порядок, нерідко ставлячи до стінки «жрецьку контру». І все це раптово, як у вас 1917 року штурмували Зимовий палац за сигналом «Аврори». Дійшло навіть до зміни столиці, як і у вас, — на 6-му році правління Ехнатон переїхав до новозбу-дованого міста на північ від Фівів, на безлюдному березі Нілу. І що особливо вражає, були «викинуті» з найбільшої піраміди (піраміди Хеопса — однієї із семи чудес світу) мумії фараона Хуфу та його дружини.