Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Чи Ти вже написав до «Wiadomości»? Я написав, але ще не віддав. Фінансові справи та романтична й далі мене не відпускають, отож мені залишається мало часу на інші речі. Шкода, що ми не побачилися, бо я хотів би обговорити кілька справ, а в листі не варто. Будь ласка, не пиши до Сандауера про підняті тут теми. Бувай…
В. Ґ.
[X 1938]
Любий Бруно,
відразу ж після отримання Твого листа я зв'язався із Чарським[493] і прочитав йому Твою заяву. Чарський відповів, що надрукує це, але муситиме зі свого боку додати спростування, що редакція стала жертвою шахрайства із боку Гаардт[494], оскільки із заяви не ясно, хто скоїв махінацію. Таким чином, справа набула би більш серйозного обороту, а позаяк із Твоїх листів видно, що Ти не маєш певності, чи Гаардт і справді цілком позбавлена козирів, я не міг узяти того на свій страх і ризик. Тож я сказав, що пораджу Тобі поки що утриматися від того спростування, але переконав його, що якби преса вчепилася до тієї статті, він заздалегідь згодився б на повне й детальне розкриття Тобою усієї тієї афери в «Tygodniku», і в цьому дусі збирався Тобі написати. Зрештою, та угода аж ніяк не виключає інших рішень із Твого боку, позаяк я зазначив, що можу у кращому разі порадити Тобі, а Ти, звісно, вирішуєш сам. Чарський збентежений і, звичайно ж, візьме Твоє спростування, однак я б Тобі радив [запропонувати] таку редакцію, яка б не вимагала дописок з їхнього боку і виразно показувала, що текст був сфальшований там, де йшлося про мистецтво. Я збираюся приватно поінформувати Ґридза і (через Страшевича[495]) «Prosto z mostu», як стоять справи, щоб уникнути коментарів в оглядах преси.
Я не впевнений, чи все залагодив згідно з Твоїм помислом, якби я діяв у власній справі, то був би твердим, але мені важко ризикувати Твоєю шкурою. Я добре розумію сенс Твоїх вражень, проте завжди був тієї думки, що ти знецінюєш себе надмірною екзальтацією. Може, і справді, було би краще почекати; верхні та професійні сфери будуть поінформовані приватно, а наша публіка й так не орієнтується.
Проте, вирішуй сам.
Твій
В. Ґ.
[X 1938]
Від Вільгельма Корабйовського[496]
В-ва, 20/7 [1938]
Вельмиласкавий і Дорогий Пане!
Хочу сердечно подякувати за Вашого листа, а водночас виправдатися, що досі Вам не відповів, бо я гадав, що Ви уже на виїзді до Парижа, і моя відповідь Вас уже в Польщі не застане. Після телефонного дзвінка від п. Гальперн[497], від котрої я дізнався, що Вас іще затримують якісь клопоти з валютою, — я негайно взявся за надолуження своїх боргів у листуванні.
Дуже шкодую, що мені не вдалося скористатися Вашою присутністю у Варшаві для бодай короткої давно запланованої розмови. Розмови вельми винного боржника (яким я є супроти Ваших книжок) із дуже дорогим кредитором. Якщо Вам не байдужі щирі визнання читачів, то будьте ласкаві прийняти від одного з них запевнення у великій вдячності за миті захвату й осяяння, якими я завдячую Вашим книжкам. Кілька днів тому я взявся за Санаторій, який мені люб'язно позичила п. Романа[498], проте, на жаль, безперервна редакційна тяжка праця відриває мене від читання, котре й так триває в мене довго, бо я читаю дуже поволі. Поки що, отож, мушу віддати книжку п. Романі (вона вже пообіцяла її комусь іншому), сподіваючись, що я її в неї ще, однак, позичу.
493
Вацлав Чарський — див. біографію в примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 190).
494
«Шахрайство з боку Гаардт», — ідеться про протест Шульца з приводу фальсифікування «художницею» з Познані фейлетону Еґґа ван Гаардт (Egga van Haardt, «Tygodnik Ilustrowany» 1938, № 40). Оте фальшування, про що ні Шульц, ні Ґомбрович не знали, було, радше за все, справою рук її приятеля Єжи Бродніцького, котрий вигадав їй нове ім'я та офіційну роль художниці, авторки творів, насправді виконаних ним самим. Роз'яснення врешті-решт так і не було передане в «Tygodnik». (Пор. лист Шульца № 111. Див. також біографію Еґґи ван Гаардт у примітках до її листа до Шульца (у електронній версії — прим. 562)).
495
Чеслав Страшевич (1904—1963) — польський письменник, публіцист, автор романів Клята Венеція (Przeklęta Wenecja), Туристи з лелечих гнізд (Turyści z bocianich gniazd).
496
Вільгельм (Єжи, Едвард) Корабйовський, справжнє прізвище Вінт (бл. 1900—1944) — польський публіцист, сатирик, літературний критик, театрознавець, актор. Публікував рецензії, в тому числі на Цинамонові крамниці Шульца — Запізніла рецензія (Spóźniona recenzja, «Nowe Czasy», 1935, № 23), нариси, фейлетони в часописах «Nowe Czasy», «Sygnały», «Szpilki», «Pion», «Droga», «Kurier Poranny», «Tygodnik Ilustrowany». В образі «радника Стронця» виступав у періодичній радіопрограмі «На веселій львівській хвилі», до якої писав також тексти реприз. У першому числі тижневика «Chochoł» умістив пародію на прозу Шульца під назвою А la maniere de… Bruno Schulz. («В «Chochole», новому сатиричному виданні, Корабйовський (Стронць) умістив потворну, хоча й влучну пародію на мою прозу», — писав Шульц 6 лютого 1938 року в листі до Романи Гальперн, № 97). Корабйовський був убитий у центральному управлінні ґестапо у Варшаві в алеї Шуха в перші дні серпня 1944 року, під час Варшавського Повстання.
497
Романа Гальперн — див. біографію у примітках до листів Шульца до неї (у електронній версії — прим. 258).
498
«П. Романа» — Романа Гальперн.