Грот афаліни
- Автор: Мисько Павел Андреевич
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Григорій Г. Кулінич
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Грот афаліни». Краткое содержание книги:
Героям повісті довелося пережити багато небезпечних пригод на землі, на воді, у підводній печері, вступити у смертельний поєдинок з бандами і піратами з «китайських тріад».
Махає безладно руками, відбивається — не підступитись. Приловчився вхопитися ззаду за його балони — скоріше нагору! Із-за рифів на великій швидкості випливає Грехем, доганяє і чіпляється за лікоть Пуола, допомагає. Скоріше, скоріше… Пуол борсається, руки деруть себе «за груди… Та ось і зовсім перестав дриґати руками й ногами, знепритомнів.
Виринули, повернули Пуола обличчям догори і попід руки — до берега.
Менше всього хотілося Раджеві його втопити. Щоправда, коли побачив Пуола в списку, а потім і самого з крисом на поясі, зрозумів, що поєдинку не минути. Сутички з ним під водою не боявся, навіть подумалося, що в критичний момент вирве в нього загубник — зразу втихомириться. А тепер, коли ненавмисно сталося те, що треба, занепокоївся: хоч би добре все закінчилося. Хай би жив, хай би коптив небо, погань…
Назустріч кинулися Янг і Абдула, допомогли стягнути з Пуола акваланг і ласти.
— Радже, у тебе кров капає з плеча! — перелякано вигукнув Янг.
— Нічого, нічого… — Радж, поклавши Пуола грудьми на своє коліно, видавлював з легенів воду.
Довелося и штучне дихання робити Пуолу, оживляти. Коли зрештою очумався, душачись страшенним кашлем, він ще довго був блідий і синій, як мрець.
— Янг… Віддихається — заведеш землячка до душової, — Радж змахував з лоба піт і дивився на Пуола не тільки з огидою, але й з жалістю. — Приймеш від нього акваланг і гідрокостюм. І нехай котиться на всі чотири боки. А ви, Грехем, пробачте мені, що так сталося. Психоз… Під водою і не таке трапляється. Можемо з вами продовжити прогулянку… якщо хочете… — Мабуть, Радж чекав, що той відмовиться. Та ще б пак!
— Ага! Від кожного капіталовкладення мусить бути прибуток, користь або задоволення. — І Грехем перший ступив у воду, на ходу беручи в рот загубник і натягуючи маску.
Радж помахав піднятою рукою. Може, хотів підбадьорити Янга та Абдулу або сказати, що довго не затримається.
— Ну як вони… пляшконоси[12]? Піддаються?
— По різному.
— Посувається справа?
— Повільно. Але посувається.
— Ми могли б і аквалангістів найняти. Але там є глибина до сімдесяти метрів. Ехолотом перевіряли. І темрява одвічна.
— Містере Піт, а дельфінам і не потрібне світло. Вони в цілковитій темряві можуть працювати. Сонар у них, ультразвукова локація… Посилають сигнали, серії сигналів на різних частотах, ловлять їхні відбитки. І повна картина в голові, усе видно, що перед ними робиться, які предмети, навіть з чого зроблені.
— Той самий принцип ехолокації… Я розумію, містере Судзір.
— Вони своїми сонарами і хеморецепторами можуть навіть відрізнити залізо, скажімо, від міді.
— О-о?! Те, що треба.
Власник чужого, незнайомого голосу чогось не договорив. А може, сказав тихо? Радж ще більше напружив слух.
Правду казав Гуга: усе чути, ніби якийсь спеціальний канал для підслуховування вбудований. А може, стіна має такі незвичайні акустичні властивості, не глушить голоси, а ще більше посилює? Цікаво, а звідти теж чути, що діється в душовій? Мабуть, ні, інакше Судзір був би дуже обережний під час розмов.
Радж, сполоснувши гідрокостюм під прісним «дощиком», протирав його гумовою пористою мочалкою, щоб видалити воду. Мимоволі знову прислухався. Розумів поки що одне: розмова торкається дельфінів. Хто вій такий, містер Піт, якого так цікавлять дельфіни?
Голос Судзіра:
— Легшими черпаки треба зробити. Може, навіть не із заліза, щоб і міцні були, і легкі.
— Дюралюміній підійшов би. Але його так швидко не дістанеш.
— Може, дюралюміній, а може, ще якийсь сплав. За рахунок зменшення ваги черпалок можна більше набирати породи, грунту… Щодо конструкції… В цілому добра, але задню стінку, що притискується до підборіддя, краще робити не простою, а з вирізом, за формою шиї. Щільніше буде прилягати, менше розсипатися, змиватися під час транспортування. А то при максимальній швидкості пісок струменіє повз боки. Поки до місця доставить, мало що в черпаку залишається… А вони ще не розуміють, що я від них вимагаю не порожній ківш донести, а з грунтом.
— Проблеми, проблеми… Чорт би їх побрав! А коли ви зможете показати, що вони вже можуть робити?
— Найменше через тиждень. А то й через два.
— Ч-чорт… Кожний день на вагу золота.
12
Так у США називають афалін.