Грот афаліни
- Автор: Мисько Павел Андреевич
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Григорій Г. Кулінич
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Грот афаліни». Краткое содержание книги:
Героям повісті довелося пережити багато небезпечних пригод на землі, на воді, у підводній печері, вступити у смертельний поєдинок з бандами і піратами з «китайських тріад».
— Терпи, душа, в рай потрапиш! — кричав йому Радж.
— Я й так у Раю! — відповідав Абдула і сам уже кричав з берега: — Янге! Янге! І ти, Радже… Знаєте, що сьогодні було? Скандало грандійозо! Я взуття попереставляв під дверима! В готелі! Якісь чоловічі черевики, може, сорок сьомого розміру приніс через три номери і поставив під двері синьйори Терези… Йо-ха! Що там бу-ло-о-о! Жінка з того номера прибігала до Терези, за волосся вчепилася… Багато які пари пересварилися — страх і жах! Збираються подавати на розлучення, роз'їжджаються в різні готелі!
Янг і Радж мало не втопилися від реготу. Повиймали з рота трубки, повиходили з води на берег.
— А хай тобі… — попадали знеможено на пісок, щоб віддихатися.
— А що? Я їм, буржуям проклятим, ще й не «таке влаштував би! — нахвалявся Абдула.
— Абалдуй ти, а не Абдула! Ти хоч розумієш, що ти натворив? — докоряв йому Янг. — Дідько їх не візьме, ті пари — помиряться. А от чистильника можуть прогнати з роботи. Подумає хазяїн готелю, що він винуватий.
— Я так не хотів… — затих Абдула.
Одного дня настала мить, коли збулася Янгова мрія.
— Ну, гаразд, — сказав Радж. — Теоретично ти підкувався, акваланг знаєш. Так тому й бути — поліземо під воду… Костюма, правда, на тебе не підберемо… Але не замерзнеш і голий: глибоко не поліземо, довго не будемо. Гууд?
— Йес, сер! Сенкю вері мач! — Янг розхвилювався, став частіше дихати.
— Дихання! Не забувай про дихання! — прищипнув Радж пальцями його ніс.
Брат допоміг йому надіти пояс з грузилами, плечові ремені, застебнути поясний. Простежив уже на самому березі, чи добре надів і застебнув ласти. Сам, як завжди, мав на литці крис, у руці шток з гострим наконечником.
Янг уже надивився під воду і крізь дно «Нептуна», і плаваючи з трубкою та маскою. Але все-таки коли опинився під водою з аквалангом, наче вразили в саме серце. Якби й можна було говорити під водою, то не міг би вимовити жодного слова. Він відчував себе занімілою малою дитиною, якій хотілося до всього доторкнутися, помацати, а то й потягнути в рот. Казка, дивовижна казка!.. Ледь ворушив ногами, а руки тримав поперед себе, як лунатик.
Кожний листочок, кожна стеблинка виточували з себе нескінченні черги повітряних бульбашок. Блискучих, ніби із срібла: на-на-на-на-на-на… Ударяються бульбашки об тіло, об руки, злегка лоскочуть, повзуть за спину — і вгору, вгору розбиваються об поверхню.
Вивів із стану захоплення Радж, натиснувши на плече: «Далі далі!»
Попливли до каньйону-безодні, він ніби стріла напрямлявся на берег, на причали. На самісіньке «вістря» накидано бетонних кубів-брил, щоб не дуже осідав берег.
Радж і Янг пливли біля самої безодні. Янгові здавалося, що в цій безодні гойдаються, снують сюди-туди величезні потвори з вогненними очима і страшенними ротами, і ці потвори здатні проковтнути не тільки людей, а навіть і човни. Видно було розпливчасті контури бетонних брил. Вони позаростали вже водоростями, губками, актиніями…
Раптом Радж щось помітив серед бетонних брил, показав Янгові рукою і почав планерувати туди. Янгу здалося, що й він розпізнає там людський силует, голови не видно, занурена вниз, а тулуб і ноги спливли, ворушаться.
Спустилися, і сумнівів не лишилось: людина, труп людини. Навколо нього вирують, як вороння, риби. Людина одягнута і взута, ще не стара. Шматок дроту в'ївся у шию, кінці дроту прив'язані за монтажну петлю куба. За ці залізні арматурні петлі колись кран зачіпляв куби і скидав їх у море. Янг боявся дивитися в обличчя утопленика, боявся зрушити з місця, а Радж зробив круг навколо трупа і показав рукою наверх.
Коли випливли, стали на мілині, Радж звільнився від загубника і маски. Похитуючись від хвиль прибою, сказав:
— Пуол це… За всіма прикметами — Пуол… Обличчя вже пороз'їдали краби, але можна впізнати. Поліції треба заявити… — А коли видибали на сухе, то гірко зітхнув і сплюнув: — Доскакався землячок… Завели криві стежки!
Поки додзвонилися з прохідної до поліції (кабінет Крафта був зачинений), поки прибули двоє поліцейських і медексперт, минула не одна година.
А потім довелося Раджу і одному поліцейському, який умів добре плавати, прикріплювати акваланги й опускатися на дно, діставати Пуола. Другий поліцейський і медексперт залишилися на березі, спробували допитувати Янга. Але що він міг особливого розказати? Внаслідок огляду трупа з'ясувалося, що в його лівому боці рана, якраз навпроти серця. Медексперт дістав з рани лезо ножа, сантиметрів дванадцять завдовжки. Є такі ножі: натиснув кнопку — стріляє лезом, за десять метрів може вбити людину.