Грот афаліни
- Автор: Мисько Павел Андреевич
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Григорій Г. Кулінич
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Грот афаліни». Краткое содержание книги:
Героям повісті довелося пережити багато небезпечних пригод на землі, на воді, у підводній печері, вступити у смертельний поєдинок з бандами і піратами з «китайських тріад».
Радж бачив, що від усіх цих повчань та інструкцій Пуол не заспокоювався, а ставав більш схвильованим і нервовим. Неспокійно переступав з ноги на ногу, а потім відставив праву ногу, а коліно тремтить, тремтить… У роті, мабуть, пересохло, бо Пуол похитував головою і облизував губи. Радж, хоч і відчував, що надто затягує інструктаж, робив це свідомо: хотілося, щоб землячка пройняло до печінок.
— Під час занурювання можуть заболіти перепонки — від зміни тиску. Видихніть повітря через ніс у маску, зробіть кілька ковтальних рухів, у вухах ніби щось лусне, тиск вирівняється. Хто літав на літаку, тому це повинно бути знайомим. Кажуть, відчуття майже однакові. Далі… Хоч у вас і пояси з грузилами, та спочатку занурюватися буде важко. Однак це треба перебороти, не допустити, щоб вас викинуло на поверхню ногами вгору. Отже, промиваємо маску водою зсередини, щоб не запітніла.
Пуол і незнайомий Грехем ступили глибше у воду, скоса поглядаючи на Раджа, — як він робить? — намочили скельця.
— Зверніть увагу на загубник. Він хоч і називається загубником, але оці штучки треба щоб потрапили за зуби. Не бійтеся брати в рот, усе продезинфіковано. Коли затиснеш ось так, то тримається добре… — Радж закопилив верхню губу, показавши майже всі зуби, вставив загубник, стулив губи, зробив глибокий вдих і видих і вийняв. — Ну, засвоїли? Ще раз вставте і вийміть. Виходить? Ну от, ви й готові до занурення. Забув сказати: гідрокостюми у нас «мокрого» типу. Це означає, що вода подекуди буде просочуватися, але вона нагріється від тіла, а нова вже не поступить. Запитання є? Під водою їх може виникнути багато, але, на жаль, я не зможу там відповісти. Це не прогулянка по садку зі «спікером» у руках… Шкода, що ніхто з вас попередньо не зробив прогулянку на «Нептуні» — човні з прозорим дном. З нього добре все видно, і я зміг би відповісти на багато запитань. Завжди перед підводною прогулянкою мене запитують, чи є тут акули. Відповідаю: є, особливо за рифами, але поки що вони на людей не нападали. Однак будемо пильними і дивитимемося у три пари очей — береженого і бог береже. Так?
«Підводники» у відповідь на це тільки витирали лоби, знизували плечима (сонце пекло ще сильно, а костюми чорні), топталися на місці, ніби мліли в них ноги.
— Повторюю, далі двох метрів від мене не відпливати. Візьміть у руки ось ці піки. — Показав Радж на штоки, які стирчали біля них з піску. — Якщо нападуть акули, станемо спинами один до одного. Відіб'ємося, не бійтеся! Ну, занурюємося, спочатку до шиї.
Радж вирвав з піску свій шток, уклав загубник у рот, натягнув маску, почав відступати задки у воду. Пуол і Грехем теж зробили ті самі маніпуляції і обернулися обличчям до суші, пішли, незграбно переставляючи ноги. Янг устиг помітити, як побіліло Пуолове обличчя.
Радж востаннє вийняв загубник з рота, хоч вода діставала вже до шиї і під час накатів накривала бризками з головою.
— Обтискуйтеся… Обтиснулися? Ногами під водою перебирайте, як під час плавання кролем. А можете і обома разом, як дельфіни. Руки краще тримати вперед або назад уздовж тулуба. — Радж знову взяв загубник у рот і перший занурився з головою.
Над ним завирували, вириваючись, повітряні бульбашки — раз, другий, третій… Рівномірно, як треба, дихає Радж. Янг і Абдула підбігли до прибою, потім зайшли у воду по коліна, дивилися, забувши про все. Бульбашки вивергалися і там, де занурилися під воду Грехем з Пуолом. Білі гребені на хвилях накату намагалися стерти їх, погасити, а вони вивергалися знову й знову, ніби невеличкі підводні вулкани.
Не усвідомлена ще до кінця тривога стискувала Янгове серце.
— Абдуло… Ніде не подінеться мадам Ой… Будемо чекати Раджа. — Янг загородив ногою шлях відступу крабові-сигнальщикові, схопив його за панцир і виніс на сухе, сів на пісок. Абдула сумно опустився поруч. Янгона тривога почала передаватися і йому.
Гралися з крабом без особливої цікавості, їхні думки були там, під водою. Трохи був розвеселив Тота: хотів обнюхати краба, а той миттю виставив і відразу ж сховав оченята-телескопики, цапнув клешнею собачку за носа. Тією, що велика й фіолетова, якою він любить кивати, ніби підкликаючи когось до себе.
Уперед, уперед… Ось тут ще раз оглянутися на одного й на другого: як дихають, як пливуть? Грехем майже нормально, мабуть, має досвід. А Пуол відстає, незграбно перегрібає ногами — з ластами не плавав, видихає частіше, ніж треба було б… Постояв перед ними майже вертикально, перебираючи ластами, — і головою вглиб, ногами вгору. Треба спочатку вразити підводних мандрівників глибиною, показати прірву-тіснину, похмуру й жахливу. Вона ліворуч від пристані. Вода в ній туманно синіє, а потім чорніє. Хай заглянуть туди, відчують, чим дихає безодня… Маршрут так і розрахований, щоб враження нашаровувалися за контрастом.