Чужі скелети
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-424-232-2
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Чужі скелети». Краткое содержание книги:
— Ні, — відрубав Антон. — І давайте поки взагалі про це не говорити. Значить, хлопці й дівчата, ситуація в нас така. Везти в лікарню Олега не можна. Так усе теж не залишиш. Висновок: операцію зробимо зараз, своїми силами, — він підвівся. — Слухайте мене уважно. Я спробую витягти кулю. Судячи з загального стану пораненого, рана не глибока. Дурна куля, будемо сподіватися, не заділа життєво важливих органів. Якщо я правий, то потому як я вийму кулю, Олегові доведеться все одно кілька днів лежати. Тиждень — це точно. У вас тут люди часто бувають?
— Це приватна територія, — пояснив, скреготнувши зубами, Родіонов. — Сюди сторонні просто так не зайдуть.
— Ми заїхали, — нагадала Юлія.
— То нічого. Ви ж не мисливці. Та й по гриби чи ягоди пускають. Охорони ж по периметру нема. Сюди так — на відпочинок, сауна тут…
— Ну, а на відпочинок хазяїн цього всього раю найближчим часом не збирається?
— Він депутат… У них іще сесія, там зараз кожен голос важить. Голосують за щось, я по «ящику» бачив…
— Цікавишся політикою?
— Пішла вона… На новини наскочив, тут каналів небагато.
— Той, по якому ви побачили самі-знаєте-чиє фото, тут є, — кивнув сам до себе Антон. — Значить, так. Триматимемо кулаки, аби найближчий тиждень сюди ніхто не поткнувся. В разі чого, Оксано, — він глянув на дівчину, — просто кажи — захворів. Накрий його ковдрою… Це так… про всяк випадок…
— Ми впораємося, — простогнав з підлоги Родіонов.
— А ми з Юлією Василівною принесемо богам у жертву хорошого жирного барана, аби ніхто, навіть випадково, нашу з вами таємницю не розкрив. На крайняк доведеться мені з Жашкова сюди до вас пару разів навідатися.
— Потрібні ліки можна в Золотоноші купити, — нагадала Юлія. — Мотнемо туди-назад… потім…
— «Потім» — дуже правильне слово, — промовив Сахновський. — Бо зараз час до справи братися. Аптечка в хаті є?
— Тільки бинт, йод і активоване вугілля, — призналася Оксана.
— Дуже добре. Юлю, в тебе в машині аптечка є?
— Так, лікарю.
— Сходи по неї. Там повинні бути антибіотики. Є?
— Здається… Ампіцилін був, підійде?
— Підійде будь-який антибіотик, Юлю. Нам є з чого вибрати? — (Жінка похитала головою). — Бинти, пластир — це все є в домі?
— Бинт є в аптечці. Точно, — сказала Гараніна.
— Треба пошукати… — знизала плечима Оксана.
— Як ви тут живете, чорт… Юлю, бігом у машину, — і щойно та вийшла, Антон повернувся до Оксани. — Неси гарячу воду, чисте простирадло, ножиці, бажано — голку і шовкову нитку. Знайдеться?
— Саме шовкова є! — радісно вигукнула дівчина і вже розвернулася, аби бігти, та Сахновський зупинив її. — Стоп, стоп! Ще не все! Алкоголь у хаті є?
— Алкоголь?
— Коньяк, горілка, самогон? Про спирт не питаю…
— Спирт є! — простогнав із підлоги Олег. — Медичний… Бухла так не тримаємо…
— Олег на програмі, — пояснила Оксана.
«Цього бракувало!» — бомкнуло в Антоновій голові.
— На чому?
— Він лікувався… Алкоголізм…
— Так… Років тобі скільки, хворий?
— Двадцять сім, — почулося у відповідь, і після короткої паузи, — буде…
— Коли?
— За два дні.
— З днем народження! — Сахновський тепер злився на всіх довкола. — Це називається — навмисне не придумаєш! Це ж треба було так пити…
— З п'ятнадцяти років, — крізь біль у голосі пораненого прозвучала раптом якось дивна неприхована гордість.
— Тому Олег мене і зрозумів, — мовила Оксана. — Родя… Ви ж знайомі з Родею, Шабановим… Та повинні були познайомитись, ви ж нас шукали… Він правильний до противного, занудний, а Олег… ну, розумієте…
Після цих слів Антон із задоволенням констатував очевидний факт: дівчина вже остаточно взяла себе в руки, тепер тримається розважливо і впевнено, більше не панікує. Принаймні мислить логічно.
— Припустімо, знайомі з твоїм Родею, — кивнув Антон. — Тільки давай якось потім про це, гаразд? Бо людина стікає кров’ю, он тьотя Юля вже спішить з аптечкою, а Олегові хоч як потрібна анестезія. Нічого з ним не станеться, тяга до спиртного не повернеться. Ситуація екстремальна, вся тяга з адреналіном вийде. Бігом по спирт! Все інше теж волочи!
У дверях Оксана розминулася з Юлею. Лікар узяв у неї аптечку, вивернув її вміст на підлогу, знайшов потрібні таблетки, взяв у жменю відразу кілька, простягнув пораненому.
— Ковтай. Потім лягай на спину, простягни ноги. Терпи, не заріжу. Юлю, бігом за Оксаною, грійте мені воду…
— Там бойлер стоїть, — прохрипів Родіонов. — Вода гаряча є…