Лист до короля
- Автор: Драгт Тонке
- Язык: украинский
- Год: Наірі
- ISBN: 978-617-7314-53-9
- Переводчик: Світлана Денисенко те Пас
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Лист до короля». Краткое содержание книги:
Юному відважному героєві Тіурі вмираючий лицар передає в руки лист, який неодмінно має бути доправлений королю. І хлопчик, заповітна мрія якого — стати лицарем, бере на себе цю місію. Він іще не підозрює, скільки небезпек йому доведеться подолати на шляху до королівського замку, зі скількох халеп виплутатися.
Книга нідерландської письменниці Тонке Драгт, створена в середині ХХ століття, — класичний лицарський дитячий роман, сповнений пригод, романтики й благородства. Його відзначено низкою престижних літературних премій, видано багатотисячними тиражами, перекладено багатьма мовами світу й екранізовано.
— Але як? — спитав трактирник.
— Може, підкупити вартових? — запропонував хтось.
— Підкупити! — презирливо кинув Ірувен. — Підкуп! Невже в нашій Данґрії дійшло вже й до цього?
— А як ти хочеш?
— Іти до ратуші, усім разом, і вимагати його звільнення.
— Безглуздо, — заперечив Долвен. — Зчиниться бійка, проллється кров! Невже в Данґрії дійшло вже й до цього?
— Послати звістку королю Унавену?.. — запропонував хтось.
— Ні, занадто багато часу. — втрутився Тіурі. Він не міг сказати, що сам є вісником, який має сповістити короля! І що має поспішати, але не може покинути Пак-кі. Хто знає, що бурмистер та його поплічники з ним зроблять!
Усі заговорили разом. Але врешті-решт Ардоку пощастило заволодіти їхньою увагою.
— Слухайте всі! — проголосив він. — Мені ідея Іруве-на не видається такою вже й безглуздою. Я, звісно, не данґрієць, але й мені відомо, що нікого не можна посадити до в’язниці без причини і звинувачення.
— Саме так, — підтвердив Ірувен. — Це прописано в законі. У бурмистра немає ані законних причин, ані звинувачень, а про особисті причини він не говоритиме. Правда, Мартине? Ти ж казав про це?
— Так, — кивнув Тіурі.
— Отже, якщо ми підемо до нього й вимагатимемо звільнити хлопця, він не матиме підстав для відмови,
— вів далі Ардок, — інакше йому доведеться вигадати звинувачення.
— А якщо вигадає? — припустив трактирник. Вийде так, що ми далеко зайшли.
— Як вас арештували? — спитав Ардок у Тіурі. — Просто так, не висунувши звинувачень? Чи були там свідки?
— Його солдати не будуть свідчити проти нього! -заперечив Долвен.
— Писар теж був при цьому, — сказав Тіурі. — Він може підтвердити, що жоден із нас не зробив і не сказав нічого такого, за що нас слід було б кинути до в’язниці.
— А твій товариш одразу втік? — спитав Ардок.
— Так. Щойно зрозумів, що бурмистер замислив зле.
— Можемо зробити так, — запропонував трактирник.
— Зараз у ратуші почнеться Рада старійшин, а вона завжди відкрита для публіки. Ми просто прийдемо туди.
— Бурмистер не наважиться у відкриту піти супроти закону, — підтримав його Долвен.
— Треба просити магістра Дирвіна піти з нами, -запропонував сусід Долвена. — Він людина впливова, його слово справить враження.
— Магістер Дирвін — старійшина Цеху сріблярів, -прошепотів Ірувен Тіурі. — Раніше він входив до Ради старійшин, але пішов у відставку, бо ніколи не погоджувався з бурмистром.
— У будь-якому разі магістер Дирвін має знати те, про що розповів цей юнак, — продовжував сусід Долве-на. — Про евілланських шпигунів і про решту.
— Щось я не зрозумів, — завагався Долвен. — Ми ж начебто збиралися укласти мир.
— Кажуть, — тихо мовив Ардок, — але скільки минуло часу відтоді, як відбули королівські посли? А новин ми не чули. Лицар Андомар, знаю достеменно, досі не повернувся до Інґевелла.
— Так само, як лицар Едвінем не повернувся до Фо-рестерре, — додав Ірувен.
— Це не так швидко робиться, — сказав Долвен. -Евіллан далеко.
— Але жодна новина від них не надійшла, ані добра, ані лиха... нічого.
Усі принишкли. І Тіурі згадав, що вже чув ім’я лицаря Андомара. Як і Едвінем Форестеррський, він був з тими, кого король Унавен послав до Евіллану. Було зрозуміло, що з мирними переговорами щось пішло не так.
Вдалині пролунав бій годинника на вежі.
— Чули? — мовив трактирник. — Б’є на восьму. За півгодини почнеться Рада.
— Тоді ходімо, — запропонував сусід Долвена. — Я зайду за магістром Дирвіном. За півгодини, сподіваюся, ми будемо з ним у ратуші.
— А я говоритиму з усіма, кого побачу, — пообіцяв Ірувен. — Насамперед — на ринкову площу, там ще повно народу. Ідеш з нами? — запитав він Тіурі.
— Так, — юнак подивився на людей, що стояли довкола, і сказав, звертаючись одразу до всіх: — Дякую всім вам за допомогу.
— Потім подякуєш, — відгукнувся Ардок. — Ходімо.
6. Визволення Паккі
Дорогою Ірувен розповів Тіурі, що зазвичай бурмистер збирає Раду старійшин, яка разом з ним править містом, у великій залі ратуші. Кожен, хто забажає, може бути присутнім. З давніх-давен Рада збиралася раз на тиждень, і кожний житель Данґрії міг виступити там, поставити запитання чи подати скаргу. Однак останнім часом зібрання часто скасовували або ж безпідставно закривали для громади, і це була одна з причин невдоволення містян.
Тіурі з подивом спостерігав, як Ірувен зібрав біля себе юрбу і звернувся до неї з палкою промовою. Він нагадував людям, чому всі були незадоволені бурмистром, натякав на небезпеку, що загрожує місту, і насамкінець розповів, що правитель намагався позбавити волі двох юних чужоземців.