Історія однієї істерії
- Автор: Потанина Ирина Сергеевна
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес
- ISBN: 978-966-2938-59-3
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Історія однієї істерії». Краткое содержание книги:
Не сумуйте, все це чекає на вас і в новому романі, останньому з цього циклу. А на додачу — ще безліч не менш цікавих персонажів: унікальний письменник Хомутов і його лиховісний з вигляду друг-глухонімий, видавець-ідеаліст, що перебуває в полоні власних ілюзій, неперевершена режисерка молодіжного театру «Сюр» з безліччю найкумедніших дивацтв і її вихованці, такі, як голомоза, та не позбавлена шарму дівчинка на прізвисько Тигра, трішки нервова Ксенія, її подруги Лариса з Аллою, що полюбляють чомусь таємниче зникати, й нарешті, причина всіх нещасть цих дівчаток — талановитий і демонічний Кирило… Чого вони всі накоять цього разу, ми переповідати не будемо. Але повірте: пригоди, які ви переживете з ними разом, такі само захопливі, як і в попередніх книжках циклу.
Звичайно, не можна було залишати зараз під’їзд без нагляду навіть на п’ятнадцять хвилин. Я вирішила перестрахуватися.
— Агов, малий! — покликала я безпритульного років дванадцяти, котрий насуплено проминав мене, дзвякаючи авоською з пляшками. — Можна тебе попросити про послугу? Постеж он за тим під’їздом, поки я повернуся. Я швиденько. Розповіси, хто входив, хто виходив. Отримаєш п’ятірку. Згода?
П’ять гривень — це, звичайно, не надто багато, але всі пляшки в його авосьці стільки не коштували.
— Той дядечко, що тільки он зайшов, мені вдвічі більше дасть, коли розповім, що його вистежують.
«Ні, ну й дітки пішли?! І що, запитується, тепер робити?»
— А може, й не дасть, — малий ніби радився сам із собою. — Нє, й не просіть. Я ж не дурень за тим під’їздом стежити. Там знаєте, хто живе! Раптом ви паскуда яка, а мені потім вуха накрутять…
Навіть якби я знала, як довести зворотне, робити це вже не було б для кого. Малий утік. Залишалося тільки сподіватись, що він нічого не розповідатиме Кирилові. Отже, не було іншої ради, як на певний час залишати свій спостережний пункт. Ледь встигаючи перестрибувати калюжі та розполохуючи перехожих своїм одержимим виглядом, я кинулася назад до машини.
— Швидко сідайте! — прокричала у відчинене вікно, забираючи з собою всіх майбутніх оперативників, які ще стояли під входом у БК.
Тигра з Настусею так чекали цього моменту, що примудрилися блискавично заскочити в салон і не пошкодити при цьому ні його, ані себе.
— Починаємо стажування, — порадувала їх я.
— Е-е-е… — перебила мене Тигра, — тут така інформація… Ми розуміємо, що це не наша справа… Але просто… Ми хотіли попередити…
Тигра так м’ялася, що мені навіть стало цікаво.
— Розумієш, — Настуся на правах близької родички вирішила, не соромлячись, говорити мені всю, хай і гірку, але правду. — Річ у тім, що в Кира є дівчина.
— Ну то й що? — не зрозуміла я.
— Він її любить, — втрутилася Тигра, — про це всі знають. Негарно ставити перепони коханню.
Протягом п’ятихвилинного з’ясування стосунків виявилося, що всі дівчатка з трупі хором помітили, що я виявляю зацікавлення їхнім Киром. Акторки згадали про Ксенію, одноголосно засудили мою поведінку та заходилися переживати. Вже зібрались були колективно попадати непритомними, якби Тигра з Настусею не пообіцяли поговорити зі мною.
Ох, уже мені ці дівчата! В що завгодно ладні повірити, аби лишень отримати зайвий привід для колективних страждань. На обурення не було часу. Я заприсяглася Тигрі, що нічого особистого стосовно Кирила не маю, пообіцяла накрутити Сестриці вуха за подібні припущення і радісно повідомила, що задля порятунку моєї репутації Христина з Настусею просто зобов’язані взяти близькі стосунки з Киром на себе.
— Ми так і подумали, — виправдовувалася Тигра.
— Громадськість просила поговорити, ось ми й… Я озирнулась і суворо глянула на Христину. Та відразу дала задній хід: — Втім, залишимо всілякі дурниці. Що ми повинні робити?
Я послалася на брак часу для пояснень.
— Потім розповім. І про те, навіщо треба стежити за Киром, і про те, куди вчора поділася Ксенія. Усе поясню, але трохи згодом. Добре?
Отримала позитивну відповідь і зобов’язалася найближчим часом забезпечити це робоче місце стільниковим телефоном, щоб той, хто веде спостереження, міг повідомити про переміщення об’єкта. Пообіцяла також за годинку змінити Тигру, щоб та могла поїхати додому попоїсти й знайти Тіма. Забрала Настусю та й поїхала. Чомусь я довіряла Христині й тепер була спокійна за пункт спостереження. Залишалося зв’язатися з Георгієм. Я розповіла, що взяла на себе роль Героїні, щоб привернути увагу злочинця. Розповідати про Кира поки що не збиралась. Впевненості в тому, що він винен, як і раніше, не було, виходить, не варто було й даремно розпорошувати увагу Собаневського.