Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4199-7
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі». Краткое содержание книги:
У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів.
Для широкого кола читачів.
До речі, професор М.О. Максимович, посилаючись на факт очолювання Федором Острозьким у 1430–1434 роках боротьби за звільнення Поділля від поляків, говорив те не безпідставно. Він опирався на «Летописец Южнорусский». Навіть подав цитату з нього:
«Вот сказание из старого Летописца Южнорусского.
«Року 1432, Федор княжа Острозское, муж великой делности и валечный, держачи сторону Швидригайлову, добыл Смотрим, Брасловль и Скалу, замки под Ляхами, а потом и всё Подоле на Швидригайла до Руси вырвал у Поляков…» [23, с. 10].
Треба мати на увазі, що в часи появи «Летописца Южнорусского» майже всі пойменовані особи родів Польщі, Литви та Русі були дієвими, а отже, брехня про них малоймовірна. Тому подальші вигадки істориків про князів Несвизьких є звичайним польсько-московським «доважком брехні» пізніших часів.
У 1866 році Московська імперія ще не приписувала боротьбу за Поділля у 1430–1434 роках вигаданим князям. Те сталося пізніше. Хоча такі спроби зі сторони польських істориків уже робилися. Якщо Ян Длугош (1415–1480), сам жив та працював у ті часи, чітко визнав, що Федір Острозький, який очолював боротьбу з поляками у 1430–1434 роках за Поділля, був «деятелем Гусситского движения кн(язем) Фёдором или Фридрихом Острожским,… (то) Шараневич (який жив значно пізніше. — В.Б.) колебался между кн(язем) Фёдором Острожским и Несвицким и как будто готов признать, что они оба действовали на Подольи… Между тем достаточно многочисленныя … данныя актов не оставляют сомнения, что кн(язь) Фёдор Острожский не принимал… участия в Подольской войне, героем которой был Федько Несвицкий. Вопрос об этом достаточно исчерпан К. Стадницким… Похвалы, которые расточает Длугош военному искусству кн(язя) Фёдора Острожского… не относятся собственно к Федьку Несвицкому» [21, с. 365].
Отож, зрозуміло, як мінялося польське бачення проблеми з князем Федором Острозьким. Спочатку Ян Длугош, який жив і працював у часи Федора (Фридеріка) Острозького, написав неприємну правду про перемогу руського князя Федора (молодшого) над польським військом на Поділлі. Головним в тому описі були розгром поляків під Копистирином у 1432 році та взяття знаменитого Феодоріка Бучацького в полон.
Одначе згодом польська верхівка та її історики, зрозумівши, що подачею цієї правди вони прославляють та возвеличують рід Великого Руського князя Острозького (Галицького) і сам поневолений руський (український) народ, почали головного героя боротьби Федора (молодшого) відсувати на задвірки, приписуючи всі перемоги вигаданому Федору Корибутовичу Несвизькому. Так з’явилася проміжна теорія Шараневича, яка врівноважувала обидві сторони і дозволяла існування обох Федорів.
Польській верхівці та католицьким священикам проміжний варіант не сподобався. Тому запанував варіант К. Стадницького, який базується на вигаданих «актах». Питання, що раніше «знайшли» — «акти» чи розповіді про «князя Несвицького», — варто дослідити окремо. То цікава тема.
Зрозуміло, що поглинувши Польську імперію, російська верхівка підштовхувала польських істориків (і не тільки їх) до подальшого кривотлумачення, видаючи їх фальшивки, а ще більше — свої, за істину.
Шкода тільки, що українські історики мовчки все те сприймали. Хоча мені розповідали, як шановна Олена Русіна, при виході у світ праці «Україна — хронологія розвитку. Від Батиєвої навали до Люблінської унії», 2009 року видання, героїчно захищала все нове перед В.О. Зубановим — по суті, видавцем книги, якої не писав, та значиться серед «авторського колективу» як один із «керівників проекту».
Отака дилема української професури.
Кілька слів про Копистиринський розгром поляків 1432 року та дещо інше, цікаве.
Поляки та московити, напевно, сфальшували би результати Копистиринської битви та нав’язали б нам свій вигаданий, переможний варіант, але трапилося так, що поруч з історією Яна Длугоша збереглося ще одне стародавнє джерело тих часів. Послухаємо:
«26 декабря 1432 г. орденский агент доносил вел(икому) магистру, что, по дошедшим до Свидригайла известиям, кн(язь) Федько (зверніть увагу: ніякого «Несвицкого» там нема. — В.Б.) истребил под Копыстерином до 12 000 Поляков, между которыми самой шляхты до 350, и что победа приобрела для Свидригайла много новых приверженцев» [21, с. 367].