Засадничі міфи ізраїльської політики
- Автор: Гароди Роже
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Год: SAMIZDAT
- ISBN: 2-951-000-5
- Переводчик: Олексій Токар
- Жанр: История
Электронная книга - «Засадничі міфи ізраїльської політики». Краткое содержание книги:
Роже Ґароді стверджував, що це не історичний твір, це — політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика — як інструмент американської політики — призводить до війни.
В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту — тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. Я поважаю юдаїзм… але нацистський Голокост — це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі…, — пише Ґароді. На думку автора, історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства.
Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою, автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в виправданні злочинів проти людства заявляється: Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу, — підкреслюється в документі. Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його незручних для сіоністів ідей, щоб показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.
Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна — це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.
Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції.
Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників.
Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар.
Це перший переклад Засадничих міфів ізраїльської політики українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей.
"І пішов Ісус і всі Ізраїльтяни з ним з Лахіса до Еглону. і передав Яхве Лахіс у руки Ізраїлю… І взяли його в той же день, і вразили його мечем, і все дихаюче, що перебувало в ньому… І пішов Ісус і всі Ізраїльтяни з ним з Єглона до Хеврону… І нікого не залишив, хто уцілів би".
(Книга Ісуса Навина, X, 34.)
9 квітня 1948 року Менахем Бегін із збройною групою Іргун винищив 254 жителя села Дейр-Ясина — чоловіків, жінок і дітей.
Ми досліджуємо подібне скам'яніння міфу в історії та претензії на використання цієї "історичної халтури" для виправдання політики лише в одному випадку: коли в знаряддя перетворюються біблійні розповіді, оскільки вони не перестають відігравати вирішальну роль у розвитку Заходу, прикриваючи його найкривавіші дії, починаючи від переслідування жидів римлянами а потім християнами та закінчуючи хрестовими походами, інквізицією, священними союзами, колоніальним пануванням "богообраних народів", аж до політики держави Ізраїль, що включає у себе не лише експансію на Близькому Сході, але й тиск його лобі, самого потужного серед інших у самій потужній із всіх держав — США, відіграє першорядну роль в американській політиці світового панування та військової агресії.
Біблія містить, крім розповідей про масові вбивства за наказом "Бога воїнств", великі пророцтва Амоса, Ієзекіля, Ісаї і Іова, аж до оголошення "нового союзу" з Данилом.
Цей новий союз (Новий завіт) наклав свій відбиток і на самий великий переворот в історії людей і богів — пришестя Ісуса, у якому, як учать Батьки Східної церкви, "Бог став людиною, щоб людина могла стати Богом". Потім відбулося, з вини Святого Павла, повернення до традиційного поняття про всемогутнього Бога, який управляє ззовні, з небес, життям людей і співтовариств, але вже не через жидівський "закон", а через християнську "благодать", що як зовнішня сила настільки ж руйнівно діє на людське почуття відповідальності: "Бо спасенні ви благодаттю через віру, і це не від вас, це дар Божий" (Ефесян 2:8-9).
Ми не трактуємо Біблію в цілому, а тільки ту її частину, якою надихаються сьогодні теократичний ізраїльський режим і сіоністський рух: Тору (християни називають її П'ятикнижжям, маючи на увазі п'ять перших книг Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повторення закону) і так звані "історичні" додатки до неї: книги Ісуса Навина, Суддів і Царств. У жидівську Тору не входить пророча критика, яка постійно нагадує, що союз Бога з людьми умовний і універсальний, пов'язаний з дотриманням Божих законів і відкритий для всіх народів і всіх людей.
Тора (П'ятикнижжя) і "історичні" книги, як довели тлумачі вже більше століття назад, являють собою письмову компіляцію усної традиції, складену літописцями IX століття до н.е. та переписувачами Соломона, головною метою яких було дати законне обґрунтування завоюванням Давида і його імперій (історичне існування якої неможливо довести, оскільки від її не залишилося ні археологічних слідів, ні документів — нічого, крім біблійних розповідей. Перша подія, підтверджена в історії інших країн, стосується Соломона, що згадується в ассірійських архівах).
Дотепер немає жодних сторонніх джерел, які дозволили б перевірити історичність біблійних оповідань. Наприклад, археологічні розкопки в Урі, в Іраку, дали нам не більше інформації про Авраама, чим розкопки руїн Трої — про Гектора або Пріама.
У книзі Чисел (XXXI, 7-18) нам розповідається про подвиги "синів ізраїлевих", які, перемігши мідіянітян, "як повелів Господь Мойсею, позабивали кожного чоловічої статі", "дружин взяли в полон" і "всі міста їх спалили". Коли вони повернулися до Мойсея, " розгнівався Мойсей. І сказав їм: для чого ви залишили в живих всіх жінок? Отже, убийте всіх дітей чоловічої статі і всіх жінок та всіх жінок, що пізнали чоловіка на подружньому ложі, убийте. А всіх дітей жіночої статі, які не пізнали подружнього ложа, залишіть у живих для себе" (14–18).
Спадкоємець Мойсея Ісус Навин систематично продовжував після завоювання Ханаана ту ж політику "етнічних чисток" за наказом Бога воїнств. "У той же день взяв Ісус Макед і вразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським. І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни; і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським..