Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Більшовицько-марксистський геноцид української нації
Більшовицько-марксистський геноцид української нації - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Більшовицько-марксистський геноцид української нації

Электронная книга - «Більшовицько-марксистський геноцид української нації». Краткое содержание книги:

Професор П.С. Іванов доводить, що більшовицько-марксистський геноцид української нації має велику попередню історію, що розпочинається марксистським вченням про революційну перебудову світу — вченні наскрізь просоченому брехнею, звіриною злістю, закликами до насильства, до всесвітньої кривавої бойні. Справжню потайну суть, мету марксизму відверто, без найменшого сорому продемонструвала більшовицька революція, затіяна її вождями, одноплемінниками, старанними учнями Маркса лише заради захоплення у свої руки жаданої влади. Особливо ревно, сумлінно більшовицькі вожді засвоїли марксистську ненависть, презирство до села, мужика: у всіх текстах дореволюційних програм більшовицької партії селянство жодного разу навіть не згадувалося як союзник, навіть учасник революції.
Захопивши владу у великій, досить заможній країні, що успішно розвивалася, більшовики за мить занурили її в безодню багаторічної тотальної розрухи, убогості, голоду, неймовірних народних страждань, в непроглядний морок, розпач. Вони встановили на десятиліття диктатуру воістину тваринного режиму масових репресій, беззаконня, нечуваних за своїм бузувірством масових катувань, страт. Цей режим нацькував брата на брата, сина на батька, організував братовбивчу громадянську війну, три моторошні голодомори, вкрив країну густою мережею концентраційних таборів і катівень для допитів, перетворив її в суцільну всенародну в'язницю, залив кров'ю. Він нищив народну культуру, традиції, дав волю, тваринним інстинктам, пристрастям, привселюдно поглумився над вірою, культовими храмами усіх віросповідань, тисячі церков, мечетей, синагог, соборів, монастирів перетворив на склади, стайні, в'язниці, а 60 тисяч із 80 існуючих у той час релігійних закладів— зруйнував вщент. Він прокляв, розіпнув самого Бога, а богами призначив своїх вождів-зарізяк. І сьогодні, через сто років, руїни дивних своєю колишньою красою створінь рук людських, безцінних історичних культових пам'яток по всій країні свідчать, волають про незрозумілу тваринну природу, суть того мерзенного вчення, тієї революції, режиму, який вона запровадила.
Професор П.С. Іванов вказує, що від перших марксистських гуртків, невеликих марксистських організацій і до створення юдо-більшовицької партії, захоплення влади і встановлення диктаторського режиму, найхарактернішою їхньою особливістю було те, що на чолі цих гуртків, організацій, партії, революції, режиму майже завжди стояли одноплемінники Маркса. Особливості більшовизму, його керівної верхівки визначили глибоку ворожість, ненависть до далекого їй і за національними, релігійними і за духовними рисами народу, основою якого було селянство — споконвічний фундамент нації, її культури, віри, традицій, побуту.
Автор доводить, що знищивши куркуля як верству (а це мільйони працьовитих, сумлінних, мудрих, заможних, волелюбних селян і члени їхніх родин), зломивши тим самим здатність села до опору, насильством і обманом здійснивши суцільну колективізацію, більшовики назавжди відібрали в селян землю і перетворили їх поголовно в пролетарів. Використавши в 20-х роках у війні із селянством страшну зброю — голод, голодомор, заново випробувавши і належно оцінивши його високу ефективність, юдо-більшовики взяли ці методи на постійне озброєння і застосували її ще двічі — у 1932–1933 роках і 1946–1947 роках. У ці періоди зазначені методи були вже значно вдосконалені, доведені до «кондиції», про яку мріяв Троцький, — коли «матері їдять своїх дітей». Вони застосовували цю улюблену ще стародавніми юдеями зброю вибірково — насамперед для найзаможніших, багатих хлібом регіонів, де суцільна колективізація напоролася на завзятий, запеклий опір селян. Серед них лідирували Україна і заселені переважно роботящими, сумлінними, вмілими українцями Кубань, Поволжя та деякі райони Сибіру.
Ситуація з пануванням сіонізму у Росії й в Україні дуже схожі. Істотна різниця, мабуть, тільки в тому, що в російській Думі сіоністи ще не становлять більшість, а в Україні давно вже немає українського, а є ворожа й антиукраїнська Верховна Рада.
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Перейти на страницу:

…Але якщо вже так сталося, що ми володіємо фінансовою владою, а уряд складається з напівєвреїв Кірієнка і Чубайса, ви відчуваєте реальний ризик, перед яким перебуває наш народ у випадку обвалу Росії в прірву? АНТИСЕМІТСЬКІ ПОГРОМИ МОЖУТЬ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА НОВИЙ ГОЛОКОСТ!»

Такі справи із сіонізмом у Росії. А які вони в Україні? От що писав про це в газеті «Сільські вісті» 10.02–2.03.2004 р. Е. Ходос:

«…я — єврей Едуард Ходос уже 14 років очолюю громаду харківських євреїв, беру вогонь на себе і відкрито говорю про єврейський фашизм, до боротьби з яким закликаю.

…Моя робота «Леонід Кучма — президент усіх євреїв, або Чому я голосую за іншого», датована липнем 1999 року. Вона присвячена одній темі: захоплення влади в Україні, про необхідність цього так довго говорили іудеї-нацисти, — звершилося!

…Я хочу, щоб ви зрозуміли, хто, цинічно прикриваючись маскою єврейського заступника (В. Рабинович), розмахує жупелом «антисемітизму» і загрожує зняти голову кожному, хто наважиться заїкнутися про так зване «єврейське питання».

… Та к звана «десятка» професійних євреїв, створивши тисячі єврейських організацій (по кілька людей у кожній), розгорнула таку бурхливу діяльність, від якої стогне вся Україна і 90 тисяч українських євреїв разом з усіма. А основним натхненником і організатором усього цього дійства є іудейсько-нацистська секта Хабад, що проголосила себе колективним лідером сучасного єврейства і діє за принципом: «Євреї над усіма, а Хабад — над євреями».

… У нинішній Україні… євреї відкрито демонструють свою владу, багатство і вплив, відверто протиставляють себе титульній нації і провокують цим щоразу сильніше обурення.

…За останні 13 років український народ перетворився на багатомільйонну жертву іудейсько-нацистських катів…

…Хіба це не удар для всіх євреїв, більшості яких і не снилися влада, багатство і «заступництво» жидов-ствуючих «заступників»? Хіба це не найбільша помилка євреїв, які дозволили жменьці іудеїв-нацистів від їхнього імені вершити долю Слов'янської Країни і десятків мільйонів її громадян?

…Я постійно стверджував, що секта Хабад, що наприкінці 1980 — початку 1990 років увійшла на територію колишнього СРСР, не тільки підімне під себе місцеві єврейські угрупування, а й захопить важелі впливу на владу, політичний і фінансовий світ на всьому пострадянському просторі.

Однак усі мої звернення до громадськості і, насамперед єврейської, звучали як «голос вопіющого в пустелі», — ніхто не бажав його чути. Минуло кілька років, і сталося те, що повинно було статися, — захоплення влади фашиствуючим Хабадом.

…Я — український еврей-антинацист, який боровся і боротиметься з єврейським фашизмом до останньої краплі крові, поки не загине останній іудей-на-цист, який бенкетує і хуліганить сьогодні на моїй землі».

Після публікації цієї статті на Ходоса було вчинено кілька замахів, і він якимсь чудом залишився живим. А «Сільські вісті» спробували закрити.

* * *

Це дуже нагадує розправу вітчизняних і закордонних сіоністів із найбільшим в Україні приватним вищим навчальним закладом Міжрегіональною Академією управління персоналом (МАУП) і її засновником, постійним керівником Георгієм Щокіним.

Упродовж багатьох років Академія проводить величезну роботу із дослідження сіоністських злочинів в Україні та у світі, видає книги про сучасний і колишній сіонізм вітчизняних і закордонних авторів, тут регулярно відбуваються всеукраїнські і міжнародні науково-практичні конференції із дослідження сіонізму.

За останні роки керівники МАУП стали ініціаторами створення нової Консервативної партії, що брала участь у Парламентських виборах 2006 року.

У 2004 р. Г. Щокін видав книгу «За кого ж голосувати? Спроба відвертої відповіді», присвячену президентським виборам і проблемам сіонізму. У ній він зокрема розповів, як кучмівський режим намагався знищити МАУП.

Відомості про роботу Щокіна над зазначеною книгою просочилися в сіоністські угрупування, які відразу почали шантажувати його, погрожувати розправою, якщо він не відмовиться від її видання. Однак автор не налякався погроз сіоністів і книгу видав. На нього вчинили замах.

Вранці в день виходу тиражу книги сіоністи здійснили свої погрози: троє молодих здорових дебілів напали на Щокіна і почали бити його бітами з очевидною метою убити. Нападники отримали відсіч, якої не очікували, і швидко змилися. Але з покаліченою бітами головою Щокіну довелося лягти в лікарню.

Кількаразові звернення в міліцію, прокуратуру виявилися марними: бандитів не знайшли та й не шукали.

Зате розгорнувся новий виток репресій проти Академії, яку звинуватили у всіх смертних гріхах. Замучили постійними перевірками, оглядами, закрили низку її філій у регіонах, позбавили ліцензії, затягали по судах. Справа набула державного характеру найвищого рівня і мала міжнародний резонанс. Урядові сіоністські угрупування США й Ізраїлю зажадали ліквідувати МАУП, «стерти з лиця землі». І цій лютій багаторічній війні українського і міжнародного сіонізму з Академією не видно кінця. До неї активно включився і новий київський мер Леонід Черновецький, який заявив: «Кожен українець, що вживає слово «жид», є мерзота». Але оскільки кожен українець вживає це слово то, на думку нового київського мера, весь український народ є мерзота, тобто — зневажені гої. А оскільки всі народи або їхня переважна більшість теж уживають це слово в тому ж значенні, то усі вони теж мерзота.

Схожих прикладів розправи сіоністів зі своїми супротивниками, чи то з євреями, чи то з представниками інших національностей, повно і в Україні, і в інших країнах за всіх часів.

* * *

Отже, справи з сіонізмом у Росії й в Україні дуже схожі. Істотна різниця, мабуть, тільки в тому, що в російському Парламенті сіоністи ще не становлять більшість, а в Україні давно вже немає українського, а є ворожий антиукраїнський Парламент. І стає зрозуміло, чому він настільки приховує, засекречує свій національний склад, що провів навіть суцільну денаціоналізацію всієї країни.

Усі якось забули про більшовицький сіонізм, що владарював за часів СРСР. Можливо, це пояснюють тим, що нинішня сіоністська влада зовні зовсім не схожа з більшовицькою, не ототожнює себе з марксизмом. Однак у цьому немає нічого дивного, якщо згадати слова Леніна:

«Маркс вчив нас, що теорії мають фіктивну, чисто робочу ціну. Сформована в Росії ситуація змусила мене скористатися комуністичною ідеологією, щоб сховати мої справжні наміри.

Можливо, за інших обставин я використовував би іншу доктрину. Зрештою, Маркс був усього лише жидівським буржуа, його мозок просочений пивом і гегельянством…

…Російська революція цілком спростувала пророцтва Маркса…

…Люди є боягузливими дикунами, які потребують управління такої креатури, як я. А все інше є балаканиною — література, філософія і схоже сміття, потрібне лише для дурнів. А якщо дикуни є ще й злочинцями, то найвищим ідеалом для кожного уряду є перетворення країни на один величезний тюремний заклад. Стара царська каторга останнє слово політичної мудрості. Моєю мрією є перетворення Росії у величезну в'язницю…»

От вам марксизм-ленінізм зі своїм справжнім, розсекреченим звіриним сіоністським обличчям. Леніну було абсолютно байдуже, під якою личиною ховати від «дурнів» свою сіоністську пику — під марксовими казочками про світове панування пролетарів або будь-якими іншими, аби ці «боягузливі дурні» гої не помітили.

Сучасні сіоністи діють за ленінськими завітами: на їхніх прапорах немодний нині більшовизм-ленінізм-марксизм навіть не згадано, замінено іншими, більш сучасними «-ізмами», під якими ретельно схована та ж сіоністсько-ленінська пика.

Ці ленінські одкровення дуже нагадують гітлерівські. У свій час фюрер заявив: людська маса — це дурна тваринна череда, з якою умілий, мудрий вождь може діяти усе, що захоче, — вити мотузки, в'язати вузли, насилувати, різати на шматки тощо, а вона у відповідь буде лише радісно мукати та звеличувати до небес свого улюбленого, обожненого кумира.

1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)