Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Сонячний промінь
Сонячний промінь - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Сонячний промінь

Электронная книга - «Сонячний промінь». Краткое содержание книги:

«Сонячний промінь» Бориса Грінченка – соціально-психологічна повість, присвячена проблемам освіти селян***. Випускник університету Марко Кравченко переконаний, що лише освіченість принесе народу щастя і волю, однак, селяни не дослуховуються до його порад. Перу автора належать й інші твори, зокрема, «Батько та дочка», «Дзвоник», «На розпутті», дилогія «Серед темної ночі», «Під тихими вербами», «Пан Коцький», «Без хліба», «Каторжна», «Сам собі пан» тощо. Борис Грінченко відомий як талановитий письменник, який працював у жанрах прози, поезії та драматургії.
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Перейти на страницу:

- А панської - ніколи! - перепинив Городинський.- Се правда. Ми і мужики - се два вороги. Мужик вишукує всякої змоги одурити, обікрасти, підвести під монастир пана.

- Невже так? - спитався Марко.

- А ви ще не знаєте? - повернувсь до його старий Городинський. - Ви ще не знаєте цих мошенників? Та знаєте ви, що у мене, відколи я господарюю, ще не було з їми умови, яку б вони цілком, так, як треба, додержали.

- То нащо ж ви з ними маєте діло? - спитався Марко.

- Як - нащо маєте діло? - здивувавсь пан.- Треба ж мені хазяйнувати, треба ж із чогось жити!

- Виходить, що ви все ж користь од їх маєте?

- Вже ж маю! Нащо ж би я й клопотався з цими падлюками! Але коли робиш діло, то роби чесно, а не щоденне одурювання!

- Вибачайте, ви бували коли на селі? - спитавсь у Марка Голубов.

- Бував, але дуже на короткий час.

- Шкода, що ви не були довше та не господарювали самі,- тоді ви знали б що це за цяці. Їм нема ні законів, ні релігії - нічого святого. Се не люди, а свині!

Кров спалахнула в Марка, як він почув цю образу, кинену на його народ. Але він здержавсь, та ще до того тут пристав до розмови Іван Дмитрович.

- Я цілком згоджуюся з вами,- промовив він до Голубова. - Я давно вже думаю про се і дійшов укупі з найкращими адміністративними розумами в Росії до тісї думки, що тут треба якнайшвидше запобігти лихові...

- Та цим же ти запобіжиш? - перехопив старий Городинський.

- Ось,- протяг далі спокійно та поважно син,- я зараз скажу. Мені здається, що лихо в тому, що мужик живе не під законом,- його життя, його діяльність не зрегульовані. А се повинно бути. Повинна бути така адміністраційна система, що не дозволяла б мужицтву хитатися туди й сюди і в дрібницях регламентувала б масову роботу: щоб за погане хазяйнування, за пияцтво, за лайку, за мошенництво, за неходіння до церкви, за неповагу до старших і за всякі такі ікші мужичі провини була зараз кара і щоб та кара завсігди висіла над мужиком, не дозволяючи йому відхилятися набік.

- Справді? - спитався Марко. - І се тільки мужикові? А чому ж, коли так, і не панові? Адже й пани винні в тому.

- Чому? - жваво обізвався Голубов.- Тому, що люди поділяються на дві частини - ні, «стани» - ні, бо ся річ тільки послідок тієї чи іншої державної системи, а я кажу про те, що єсть послідком соціально-економічних обставин,- поділяються на дві частини: освічених або тих, що порядкують, та неосвічених або тих, що працюють. Се закон життьовий, й його ніщо не зсуне. І закон цілком правдивий: на те, щоб процвіла культура, цивілізація, треба, щоб нерозвита маса давала свою мускульну працю. Але ми тепер бачимо, що ця маса нехтує своїми обов'язками і тим шкодить культурі. Мусимо, отже, запобігти цьому лихові, присилувавши її.

- Я додам ще одно,- почав знову Іван Дмитрович,- а саме те, що така система мала б ще й іншу вагу: вона виховувала б масу в потрібному напрямку, робила б з неї гарну дисципліновану робочу силу.

- Себто,- сказав Марко,- ви хочете виховувати народ так, як виховують воли чи коні?

- Чому ні? - зовсім спокійно відмовив Іван Дмитрович. - Дарвін[6] довів, що закон для звірят і для людей один. Чому ж нам систему виховання звірів не перенести на темну робочу масу? Вона ж у посуванню наперед цивілізації відограє таку ж ролю, як робоча товарина у нашому господарстві.

- Ні,- озвавсь пан Городинський,- може, твоя система й гарна, але всі ваші системи,- бачили се ми добре за останні часи,- ні до чого не доводять. Волію вже старе кріпацьке право. То так система була! Система слухняності!

- Ах, папа,- ну хто ж тепер може думати про кріпацтво? Се тепер дико! Я кажу, що, зовсім одкинувши ті застарілі форми, можна спорудити таку нову...

- Що вона буде гірша від старої? - перепинив Марко. - Я не розумію тільки одного: як може людина казати про другу людину, що її можка виховувати як коня або вола!

- Я теж цього не розумію! - почувсь зненацька Катеринин голос.- Я згоджуюсь, що мужики не здатні до такого життя, як ми, освічені люди; але все ж вони - люди!.. Чому ж, коли так, не вести їх і на заріз?

- Ah, mon Dieu! Нащо так гаряче? - озвавсь сміючися брат.- Заспокойся, ніхто не буде мужиків різати, а кажуть тільки про те, щоб зробити їх здатними до роботи на освічений клас, що дає всьому порядок.

- Та яке ж право маєте ви се робити? - палко спиталася Катерина і її блискучі очі стали ще блискучіші, а щоки так і зачервонілись.- Мужики також люди!

- Такі ж, як і так звана інтелігенція! - додав Марко.- В цьому я зовсім згоджуюсь з вами, Катерино Дмитрівно, і тільки мені здається, що ви помиляєтесь, вважаючи народ не здатним до культури та просвіти. Я думаю, що простий народ, а надто народ український, так саме здатний до вищої культури, як і панський клас. Що цьому правда, тому багато доводів.

вернуться

6

Дарвін Чарльз Роберт (1809-1882) - англійський природознавець

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)