Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

– Вона пише про перебування на шаттлі, – додала Наомі, – але «Скопулі» не мав шаттлу.

– Там мав би бути інший борт, – мовив Алекс. – Мо, вона скористалася човником з нього?

– Так і було, – підтримав капітан, – вони мали інше судно, вони інфіковані фебським вірусом, а решта команди… Я не знаю. Померли?

– Вона вибралася, не знаючи, що заражена, аж поки не опинилася на шаттлі, – продовжила старпом. – Дісталася сюди, відправила маяк Фредові і померла в цій кімнаті від інфекції.

– Ні, бо все-таки перетворилась на жижу, – заперечив Джим, – просто дуже недобре… Не знаю навіть. Ці трубки та загострені кістки. Що ж за хвороба до такого призводить?

Питання зависло в повітрі, бо знову ніхто не відповів. Голден знав, що вони всі думають про одне.

В тому блошатнику вони нічого не торкалися. Чи значить це, що вони в безпеці? Чи вони вже мають ту фебську заразу, щоб воно таке не було?

Але ж написано «повітрям не передається».

Голден був досить впевнений у тому, що означає – не можна підчепити щось, вдихаючи його з повітрям. Досить впевнений…

– Джиме, звідси ми куди полетимо, Джиме? – уточнила жінка.

– Як щодо Венери? – запитав той голосом вищим і напруженішим, аніж очікував. – На Венері нічого цікавого не відбувається.

– А серйозно?

– Окей, серйозно. Я думаю, Міллер перекаже всю історію своєму знайомому копу, а потім ми під три чорти накиваємо звідси п’ятами. Це схоже на біологічну зброю. Хтось поцупив її з марсіянської лабораторії, випусти її під однією з бань – і за місяць кожна людська істота в місті помре.

Амос перебив з якимось гарчанням:

– Щось тут не сходиться, кеп. Наприклад, як, в біса, це стосується «Кента» і «Доннаджера»?

Голден глянув у вічі Наомі:

– Ну ми тепер знаємо, де шукати, еге?

– Атож, – відповіла офіцер. – І адреса скелі вказана: BA834024112.

– Що ми там можемо знайти? – запитав Алекс.

– Якби я був азартною людиною, то поставив би на те, що там буде судно, звідки вона узяла шаттл, – відповів кеп.

– Має сенс, – підхопила Наомі. – Кожна скеля в Поясі нанесена на мапу. Якщо хочеш щось заховати – виведи це на стабільну орбіту і потім там знайдеш.

Міллер, серйозний як ніколи, повернувся до Джима:

– Якщо ви туди, то я з вами.

– Навіщо? – не зрозумів Голден. – Нічого особистого, але ви свою дівчину знайшли. Робота закінчена, еге ж?

Губи детектива склалися в тонку лінію:

– Ще одна справа. Тепер щодо її вбивства.