Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

– Ви не могли б мені повідомити, як ви про це дізнались? – в його очах запалало щось недобре.

Голден взяв паузу. Міллер вбив когось, хто намагався вбити їх, і це чітко давало зрозуміти, що він є другом. Але Джим не бажав випадково видати Фреда і його групу. Поколивавшись, він вирішив зупинитись на півдорозі:

– Неіснуючий власник «Скопулі» зареєструвався в тому блошатнику. Це означало, що член команди подав знак.

Міллер кивнув:

– Хто вам розповів?

– Мені не зручно вам це казати. Ми віримо, що дані були точними, – відповів Голден. – «Скопулі» був приманкою для тих, хто знищив «Кентербері». Ми думали, що хтось зі «Скопулі» міг знати, чому всі намагаються нас вбити.

– Холєра, – вилаявся Міллер, відкинувся на кріслі і перевів погляд на стелю.

– Ви шукали Жулі. Ви сподівались, що ми теж її розшукуємо. Що нам щось відомо, – мовила Наомі без запитальної інтонації.

– Ага, – погодився Міллер.

Тепер була Голденова черга запитувати чому.

– Батьки відправили на Цереру контракт, щоб знайти і повернути її додому. Мені передали справу.

– То ви працюєте на поліцію Церери?

– Вже ні.

– То що тут робите?

– Її родина в чомусь замішана, – відповів Міллер, – але я направду ненавиджу таємниці.

– А як ви дізналися, що це дещо більше, аніж загублена дівчина?

Розмовляти з Міллером було те саме, що пробиватися через гранітну скелю за допомогою гумового зубила. Джо посміхнувся:

– Вони мене звільнили за те, що я занадто глибоко копнув.

Голден свідомо вирішив не хвилюватися про те, що Міллер не відповідає на запитання.

– Давайте поговоримо про карательний загін у готелі.

– Атож! Що за лайно? – мовив Амос, нарешті зупинившись. Алекс підняв обличчя з колін, вперше зацікавившись. Навіть Наомі посунулась до краю ліжка.

– Жодних ідей, – відповів хазяїн. – Але хтось знав, що ви на підході.

– Ага, дякую за блискучу поліцейську роботу, – відповів Амос пирхнувши, – ми б самі ні в жисть не здогадалися.

Голден не звернув на нього уваги.

– Але вони не знали чому, бо вже давно були б у кімнаті Жулі й узяли звідти все, що хотіли.

– Чи це означає, що Фреда зрадили? – запитала Наомі.

– Фреда? – запитав Міллер.

– Чи хтось зрозумів, що Поланськи в темі, але не мали номер кімнати, – запропонував Джим.

– Але навіщо тоді стволами махати? – запитав Амос. – Який сенс у тому, щоб нас завалити?

– Це була помилка, – поділився Міллер, – я бачив, як все сталося. Ось Амос достає ствол. У когось здали нерви. Вони навіть репетували, мовляв, припинити вогонь, перед тим як ви, народ, почали стріляти у відповідь.

Голден постукував пучками пальців.

– Отже, хтось дізнався, що ми йдемо на Ерос, і що це має стосунок до «Скопулі». Вони навіть готель знали, але не номер.

– Вони також не знали, що це Лайонел Поланскі, – додала Наомі, – вони б відшукали його у списках, як от ми.

– Вірно, вони чекали на нас і мали загін стрільців, що мав нас заскочити. Але все зійшло нанівець і перетворилось на стрілялину в лоббі. Вони взагалі вас не помітили, детективе, тож вони не всезнайки.