Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Реєстратор темпоральних характеристик мови ЕРТХМ-1 дає змогу реєструвати таке: кількість пауз у мові та їх сумарну тривалість; сумарну тривалість “чистої мови” і латентного періоду реакції на запитання. Прилади ЕРА-1 і ЕРТХМ-1 безконтактні, введення мовної інформації здійснюється з мікрофона або магнітофона.
Комплекс СОВК розроблено на базі ЕОМ і апаратури аналізу-синтезу мови. Його прототипом є гармонійний вокодер із швидкістю інформації 2400 біт/сек. Комплекс включає: аналізатор миттєвого спектра мовних сигналів; відокремлювач основного фону; гармонійний синтезатор мови; інтерфейсні блоки з’єднання апаратурного тракту з процесором ЕОМ; математичне забезпечення, яке дає змогу виконувати первинну обробку мовної інформації в реальному масштабі часу.
Особливістю розроблених безконтактних засобів реєстрації психофізіологічних ознак, що відображаються в мові людини, є те, що їх можна використовувати для аналізу української, російської, англійської, грузинської та інших мов світу.
Самостійна біотехнічна автоматизована система багатобічного дослідження особи дає можливість визначити соціологічні, психологічні й фізіологічні властивості людини і використовувати це при підготовці і проведенні слідчих дій, організаційних та оперативно-розшукових заходів.
3.2. Використання новітніх методів і технологій для дослідження особи обвинуваченого
3.2.1. Правові і методологічні передумови використання спеціальних знань для одержання відомостей про особу обвинуваченого
Скільки існує людство, стільки живуть у ньому потреба і прагнення спілкуватися та обмінюватися інформацією. З розвитком суспільства накопичувався досвід оволодіння засобами й методами інформаційного обміну. Відомо, що сьогодні інформація і комунікація не лише посіли почесне місце в освітянській, науковій та практичній діяльності, а й стали найхарактернішими ознаками нашого часу. Весь подальший розвиток людства значною мірою пов’язаний з удосконаленням діяльності в галузі інформатизації і комунікації. Тому справедливим буде вислів: хто володіє інформацією і знаннями, той володіє світом.
Інформація сьогодні стає однією з основних цінностей людської цивілізації. В економічно розвинених країнах національні інформаційні ресурси почали формуватися так само, як матеріальні й енергетичні. В Англії, Німеччині, США, Японії, інших розвинених країнах поступово відбувається перехід від індустріальної економіки до економіки інформаційної. Тенденція перекачування трудових ресурсів зі сфери матеріального виробництва в інформаційну сферу найпомітніша в Японії. Тут у державних масштабах активно втілюється програма створення так званого інформаційного суспільства. Згідно з цією програмою розроблені “інтелектуальні” ЕОМ п’ятого покоління; планується зробити інформацію такою ж доступною, як вода, газ та електроенергія.
Уже сьогодні половина загальної кількості працездатного населення розвинених країн світу зайнята в так званій інформаційній сфері діяльності. Вперше в історії людства інформація стає одним з основних предметів праці. Постає запитання: що ж слід розуміти під словом «інформація»? В широкому сенсі інформація — це дані, повідомлення, знання. Кожне слово, буква, річ, явище природи, подія несуть свою особисту інформацію. Слово “інформація” походить від лат. informatio — пояснення, роз’яснення, виклад.
У 50-60-х роках ХХ ст. поняття “інформація” стало об’єктом різноманітних досліджень. Тепер воно є одним із фундаментальних у сучасній науці. Дослідження в різних галузях знань дали змогу поглибити поняття інформації, визначити окремі найсуттєвіші його відтінки, специфічні для окремих видів діяльності.
Термін “інформація” в юридичній літературі стали використовувати з 70-х років ХХ ст. у наукових працях з проблем боротьби зі злочинністю і вдосконалення розслідування злочинів. У цьому зв’язку важливо зазначити, що окремі автори в своїх публікаціях при характеристиці криміналістичного значення поняття “інформація” вживають назву “криміналістична інформація”, яка не відповідає його суті. З цього приводу Р. Бєлкін критично зауважив, що ця назва взагалі позбавлена смислу, оскільки криміналістично значущого (а саме це мається на увазі) в ній немає. Тому що так витлумачити можна будь-яку інформацію, якщо вона має значення для встановлення істини у справі. Термін же “криміналістична інформація” наводить на думку про якісь іманентно притаманні інформації криміналістичні якості, котрих взагалі будь-яка інформація не має.