Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Зазначені напрями стають реальністю завдяки розвитку правової та криміналістичної науки і принциповим змінам у методах обробки інформації, що відбулися у зв’язку з можливістю перейти від ручних способів її збирання до автоматизованих. Сучасні інформаційні технології та комп’ютерні системи стають зручним і оригінальним засобом праці юриста (криміналіста), оскільки вони відкривають майже необмежені можливості в питаннях оперування інформацією, дають змогу перетворити її на ресурс. Таким чином, інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних органів перебуває сьогодні на якісно новому рівні, оскільки інформаційне озброєння криміналіста визначає ступінь застосування прогресивних технологій у його повсякденній правотворчій діяльності. А інформаційні ресурси, що є продуктом інтелектуальної діяльності юриста (криміналіста), останнім часом, як відомо, зростають дуже швидко.
Для того щоб орієнтуватися в широкому потоці правових і криміналістичних напрямів, потрібно тримати в полі зору найважливіші новітні дослідження, що здійснюються як у нашій державі, так і за кордоном. Отже, питання надійності, своєчасності, якісного інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів України сьогодні набуває особливого значення. Розвиток інформаційної індустрії, в тому числі правової і криміналістичної, здійснюється надзвичайно високими темпами. В світі сьогодні налічується кілька сотень інформаційних центрів, що мають близько 3000 баз даних з можливістю спілкування з ними в режимі діалогу. Тому інформаційне забезпечення правової і криміналістичної системи України, яке базувалося б на сучасних комп’ютерних інформаційних технологіях, пріоритетне, наукомістке, має велике освітянське, наукове і практичне значення.
Зростаючі потреби в інформаційно-обчислювальних ресурсах, сучасна технічна база, великі витрати на розробку і впровадження апаратних засобів, а також програмних продуктів для обчислювальної техніки потребують удосконалення організаційних форм застосування ЕОМ.
Мережеві технології вважаються одним з найшвидше прогресуючих напрямів комп’ютерної індустрії. Нині комп’ютерні мережі широко використовуються в усіх промислово розвинених країнах світу в різних галузях, і вони стосуються майже всіх сфер людської діяльності: банківські мережі для електронних розрахунків між абонентами територіально віддалених один від одного банків; мережі для науки і освіти; мережі з продажу авіа- і залізничних квитків; обчислювальні мережі, які обслуговують супутники зв’язку; мережі Інтерполу і Європолу; мережі поліцейських установ різних країн світу (наприклад, Інпол Німеччини) тощо. Всесвітньою комп’ютерною мережею є мережа Internet. Однією з найбільш вдосконалених на сучасному етапі розвитку телекомунікаційних систем стала електронна пошта, яка дає можливість отримувати і надсилати повідомлення, сортувати їх, записувати в архів, здійснювати пошук в архіві. Широко відома комп’ютерна мережа Relcom, з допомогою якої можна користуватися можливостями сучасних мережевих технологій (послуги електронної пошти, електронного бюлетеня новин, телеконференції тощо). Комп’ютери користувачів за допомогою телефонного зв’язку або визначеної лінії підключають з найближчого комп’ютерного вузла мережі Relcom. Обслуговування користувачів забезпечують близько 200 організацій-власників комп’ютерних вузлів, які розташовані здебільшого у великих містах. В Україні їх понад 50. Крім того, в Україні набула поширення електронна комп’ютерна газета “Все-всім”, яка доступна по всій території України. Спільне українсько-німецьке підприємство Infocom створило національну мережу передачі даних загального користування з комутацією пакетів “УКРПАК”. Мережа “УКРПАК” призначена для надання в Україні сучасних послуг передачі даних, вона також створює умови для взаємодії як між абонентами України, так і з 90 зарубіжними мережами передачі відомостей. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст. намітилася тенденція створення локальних обчислювальних мереж, у тому числі і на базі персональних комп’ютерів, які вирізняються великим розмаїттям технічних рішень з позицій широкої номенклатури засобів використовуваної обчислювальної техніки, і в різних галузях їх застосування. Найбільш відомі і поширені локальні обчислювальні мережі Arcnet, Ethernet, Token Ring, PC Network.
Сьогодні якісно новим напрямом є розробка і створення трансп’ютерних мереж. Трансп’ютерна мережа є сукупністю трансп’ютерів, кожен з яких є процесором з локальною пам’яттю і пов’язаний з іншими за допомогою ЛМ-трансп’ютера[9]. Трансп’ютерні мережі орієнтовані на вирішення завдань, які потребують високої продуктивності (завдання технічного зору, розпізнавання і обробка образів, штучного інтелекту, генерація в тренажерах зображень, які рухаються, експертні системи тощо). Трансп’ютерні мережі знайшли перспективне застосування при розробці нейрокомп’ютерів[10]. Розвиток комп’ютерних мереж, особливо національних і транснаціональних, має важливе стратегічне значення, тому що в основному визначатиме інформаційний потенціал міністерства, відомства, організації, компанії, фірми, держави чи окремої людини.
9
Трансп’ютер (transputer) (скорочено від слів “транзистор” і “комп’ютер”) реалізується у вигляді надвеликої інтегральної схеми (НВІС) з використанням компланарної МОН (метал-окисел-напівпровідник) технології (КМОН-технології). Трансп’ютер — це високопродуктивний мікропроцесор, який побудований за принципами RISC-архітектури (Reduced Instructio Set Computer, або архітектура зі скороченим набором команд), з наявністю локальної пам’яті, уніфікованих каналів для зв’язку з іншими трансп’ютерами і адаптера зв’язку з напівпровідниковим обчислювальним запам’ятовувальним пристроєм (ОЗП). Перший трансп’ютер було створено у 1983 р. фахівцями маловідомої тоді англійської фірми INMOS, яка нині зберігає монополію на виробництво і розповсюдження трансп’ютерних елементів у світі.
10
Жуков И. А. Вычислительные сети. — К., 1995. — 185 с.; Бенецкий В. Н, Жуков И. А., Чемерис А. А. Методы эффективного использования транспьютерных систем. — К., 1994. — 48 с.; Блэк Ю. Сети ЭВМ: Протоколы, стандарты, интерфейсы: Пер. с англ. — М.: Мир, 1990. — 506 с.; Самойленко С. И. Сети ЭВМ. — М.: Наука, 1986. — 160 с.; Транспьютеры. Архитектура и программное обеспечение / Пер. с англ. под ред. Г. Харна. — М.: Радио и связь, 1993. — 304 с.