Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-91-5
- Переводчик: София Цисарева
- Жанр: История
Электронная книга - «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
ISBN 978-617-7192-91-5
© Переклад. С. Цисарева, 2018
© Видавництво Анетти Антоненко, 2018
© Ніка-Центр, 2018
© Серія «VIAE HUMANAE». Ніка-Центр, 2009
У 1966 р. щойно обраний губернатор Каліфорнії Рональд Рейган наказав звільнити ректора університету Кларка Керра за нібито занадто м’яке поводження з демонстрантами. Одною з тем виборчих кампаній Рейгана була обіцянка «прибрати» безлад у Берклі. Завдання виявилося нездійсненним. Жорсткі заходи Рейгана лише збільшили опір, що вилився також у акції протесту проти війни у В’єтнамі. Берклі перетворився на осередок антивоєнного руху.
Рухи у Сан-Франциско були винятком для Сполучених Штатів. Здавалося, кожен, хто мав щось сказати, хотів це сказати саме в Сан-Франциско. Культура хіпі, яку згодом так зневажали панки, по суті, була такою ж протидією владі, як і рух самих панків. Хіпі Роберт Крамб малював андерграундні комікси і продавав свої журнали наприкінці 1960-х рр. Десять років потому подібне робили і панки. Перші хіпі перейняли контркультуру від біт-покоління. Слово «хіпі» походить від слова «hipster». Так попервах називали бітників, що переїхали з Грінвіч-Віллідж (Нью-Йорк) у район Гейт-Ешбері (Сан-Франциско). Психоделічний рок процвітав, і такі групи, як Jefferson Airplane та Grateful Dead, а також такі співаки, як Дженіс Джоплін, ставали дедалі популярнішими. Перша поєднувала культуру хіпі та політичний активізм. Вокалістка групи Грейс Слік стала відомою завдяки сміливим і радикальним текстам своїх пісень. У Сан-Франциско ширився рух жінок за рівноправ’я. У середині 1960-х років тільки десять відсотків жінок навчались у галузі права, медицини або гуманітарних наук, в середині 1970-х років їх було вже п’ятдесят відсотків.
Студентські бунти зрештою привели до того, що в університеті Берклі взяли до уваги проблеми етнічних меншин і надали їм квоту на навчання. Сан-Франциско було першим містом США, де студенти різних етнічних груп навчалися разом. У 1960-х роках Стенфордський університет також відкрив свої двері для етнічних меншин. За короткий час в університеті були створені громади азіатів, латиноамериканців та індіанців. Геї та лесбіянки заснували власні організації у 1971-му та 1972 роках.
Ліберальна атмосфера та ставлення до сексуальних меншин у Сан-Франциско захопили одного з найвизначніших соціологів сучасності, французького філософа Мішеля Фуко, що побував тут вперше в 1975 р. як лектор. Він читав лекції в університеті Берклі загалом п’ять років із перервами. Мало кого зі студентів цікавило, як сам Фуко розважався на курорті для геїв у Сан-Франциско, а ось його лекції завжди мали шалений успіх. Навіть лекційної зали на дві тисячі осіб було замало, аби вмістити всіх бажаючих. Фуко проводив свій час у Каліфорнії щасливо та продуктивно.
Свобода бути самим собою, висловлювати власну думку, жити по-іншому, публікувати і робити заяви, випробовувати нові речі та переходити в іншу громаду або субкультуру породила творчість на кшталт ренесансної, що в решті-решт змінила світ. Коли ідеалістична культура хіпі потрапила до середовища високих технологій, почали відбуватися речі, що спричинили революцію у сфері спілкування та роботи людей у всьому світі.
Напівпровідникові прилади
Після Другої світової війни університет Берклі і Стенфордський університет стали найкращими в світі. Найяскравішим показником успішності університетів були Нобелівські премії, присуджені їхнім викладачам і дослідникам. У 1952 р. Фелікс Блох зі Стенфордського університету отримав Нобелівську премію з фізики. На рахунку університету Берклі також була низка Нобелівських премій: Джон Нортроп і Венделл Стенлі у 1946 р. стали лауреатами премії з хімії за виділення в чистому вигляді ферментів і вірусних білків; Вільям Джіок у 1949 р. — за дослідження поведінки речовин за низьких температур; Ґленн Сіборґ і Едвін Макміллан у 1951 р. — за відкриття в галузі хімії трансуранових елементів.
Нові відкриття не обмежувалися тільки стінами університетів, участь брали також компанії, що співпрацювали з ними. У 1937 р. Фредерік Терман став професором і директором факультету електротехніки в Стенфордському університеті. Терман був ексцентричним і сміливим провидцем. Одним із перших його завдань було познайомити двох своїх колишніх учнів — Вільяма Г’юлета і Девіда Паккарда.