Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-91-5
- Переводчик: София Цисарева
- Жанр: История
Электронная книга - «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
ISBN 978-617-7192-91-5
© Переклад. С. Цисарева, 2018
© Видавництво Анетти Антоненко, 2018
© Ніка-Центр, 2018
© Серія «VIAE HUMANAE». Ніка-Центр, 2009
Лоуренс Ферлінгетті сповідував анархізм, хоча захоплювався також соціал-демократією північно-європейських країн. На його думку, поезія є бунтівним мистецтвом. Ферлінгетті писав:
«Якщо хочеш бути поетом, створюй роботи, що здатні відповісти на виклики апокаліптичних часів, незважаючи навіть на те, що цей намір звучить апокаліптично. Будь ти Вітмен, чи По, чи Марк Твен, чи Емілі Дікінсон, чи Една Сент-Вінсент Міллей, чи Неруда, чи Маяковський, чи Пазоліні, будь ти американець чи не американець — ти можеш підкорити завойовників словами...»
До революції книжок у м’якій обкладинці приєдналися ще два книготорговця району Сан-Франциско: Рой Кеплер в Пало-Альто і Фред Коді в Берклі. Кеплер був пацифістом, а Коді — доктором культури Латинської Америки, який не отримав роботу в університеті, тому що відмовився давати клятву вірності. У клятві Кеплер повинен був присягнутися, що він не комуніст.
Сан-Франциско мало анархічну привабливість. Потік мігрантів, що нахлинув сюди, був відповіддю на суворий моральний контроль, що панував у інших містах. Навіть Нью-Йорк був дещо одноманітним порівняно з Сан-Франциско. У 1955 р. до міста приїхав маркетинговий аналітик і моряк Аллен Ґінзберґ. Він зустрівся з представниками ренесансного руху поезії Сан-Франциско та іншими поетами його покоління. Вони зібралися 7 жовтня 1955 р. у мистецькій галереї «Six Gallery», в будівлі колишньої автомайстерні, щоб почитати свої вірші. Вірш Ґінзберґа «Лемент», що відкривав вечір, став класикою: «Я бачив як кращі уми мого покоління, оскаженілі, голодні, заплакані й голі...»
Серед глядачів був Ферлінгетті з «City Lights», який наступного дня запропонував Ґінзберґові опублікувати його вірші. У 1956 р. тексти Ґінзберґа були опубліковані під назвою «Лемент та інші вірші». Одразу після публікації збірка була заборонена. Її визнали скандальною через грубу, непристойну і жорстоку мову. Керівника «City Lights» Шига Мурао кинули за ґрати. Через що? Мурао продавав книжку клієнтам «City Lights».
Проголошення анафеми книжці Ґінзберґа викликало такий самий сильний резонанс, як і його вірші. Збірка започаткувала бурхливі дебати про свободу слова і право висловлювати нестандартні погляди на загальноприйняті цінності. Захисники Ґінзберґа та «City Lights» звернулися до першої поправки Конституції США, яка забороняє Конгресові США прийняття законів, що обмежують свободу слова, свободу друку або право на мирні зібрання.
Суддя Клейтон Р. Хорн несподівано для громадськості виніс рішення, згідно з яким книжка «Лемент» не вважалася непристойною. Він підкреслив, що навряд чи можна взагалі говорити про свободу висловлення, якщо все зводити до банальних і нешкідливих евфемізмів.
Рішення Хорна уможливило публікацію інших сумнівних чи заборонених книжок, серед яких були «Коханець леді Чаттерлей» Д.Г. Лоуренса і «Тропік Рака» Генрі Міллера. Десь за два роки було продано понад двадцять тисяч примірників книжки «Лемент», що для збірки віршів надзвичайно багато. Книжка «Лемент» належить до класики світової поезії, і на сьогоднішній день тільки в США продано мільйон примірників. Завдяки «Лементу» видавництво «City Lights» набуло славнозвісності, а Ґінзберґ став його найвідомішим автором. Незважаючи на неабияку популярність, Ґінзберґ продовжував публікувати свої твори у видавництві «City Lights» протягом всієї своєї кар’єри. У 2011 р. влада Сан-Франциско офіційно назвала книгарню «City Lights» історичною пам’яткою, тим самим підтвердивши, що вона сприяла розвиткові літератури і взагалі культури в Сан-Франциско і Сполучених Штатах Америки.
У Фінляндії вірш Ґінзберґа було вперше прочитано 30 вересня 1969 р. у перекладі Ансельма Голло в ефірі радіо YLE під джазовий акомпанемент Генріка Отто Доннера. Депутат парламенту Арне Бернер зібрав підписи 82 депутатів і подав запит щодо причин трансляції вірша на радіо до міністра транспорту і зв’язку. Бернер був представником ліберальної народної партії і відповідно до своїх ідеалів, навпаки, повинен був захищати свободу слова. Згідно з твердженням міністра транспорту Пааво Айтіо, «програма не відповідала вимогам, які висувалися щодо мовлення громадських телерадіокомпаній». Керівник театрального відділу Пекка Лоунела отримав од керівництва Національної телерадіомовної компанії сувору догану за випуск програми в ефір.