МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
-Нічого, його знайдуть, не смертельно. Прудкіше рухайся.
Обережно переступивши спочатку через труп Патика, потім ледь не ставши ногою на мертвого "доброго" Вовчика, Оксана нарешті стала на нижню сходинку, що вела нагору до омріяного в уяві бранки виходу на волю. Ноги помимо волі почали пересуватися хутчіше, Олег швидко наздогнав дівчину, притримав за плече, сам пішов уперед. Одні двері, ще підйом, нарешті вони дісталися догори, тут Карась жестом звелів зупинитися. Трошки подумавши, повісив автомат на плеча, витяг "макарова", зняв із запобіжника, простягнув Оксані.
-Для чого? Я не вмію...
-Про наркоту все знаєш, треба трошки і про зброю. Ця штука повільно, як наркотик, не вбиває, тут убивча сила бувай здоров. Ніхто не змушує цілити та стріляти в людину. Пальнеш кудись у разі чого, відлякнеш.
Дівчина зважила пістолет у руці.
-Важкий. Як це робиться?
-У кіно не бачила? Пальцем на оцей гачок, дави до кінця. Можеш другою рукою собі допомагати. Кажу ж тобі, не старайся попадати, не бійся, коли руку рвоне. Взагалі не бійся зброї. Так, - ремінь автомана ковзнув з плеча, вільною рукою рибалка намацав у кишені ключі від "джипа". - Була на дворі?
Оксана мовчки похитала головою.
-Просто перед нами - алея. В кінці її машина. Біжимо туди, вона не зачинена, відразу лізеш назад, лягаєш на підлогу, під сидіння. Лежиш, що б не сталося. Ясно?
Знову кивок.
-Тоді - погнали наші городських! - Олег Рибалка навіть пацаном зеленим із чистої цікавості не заходив до церкви, ніколи йому було думати про Бога і за всіма своїми роботами, але зараз він вперше в житті абсолютно свідомо перехрестився раз, ще раз, ще, подумки промовивши: "Господи, пронеси!"
Алею вони перетнули пліч-о-пліч. Через ялини машину видно не було, та ще з цього боку "Затишку" було слабке освітлення, та коли вони нарешті вийшли просто до "джипу", Рибалка відразу побачив біля машини двох хлопців, котрі сто відсотків зацікавилися порожнім авто і вирішили дочекатися повернення водія просто з цікавості. Оксана сповільнила кроки, Олег тихо промовив: "Спокуха", і вже голосно, до хлопців:
-Що за діла, пацани?
-Наче Патикова тачка... А сам де?
-Прийде зараз, ззаду повзе, - Олег говорив безпечним тоном. Втікачі були вже поряд з "джипом", Оксана, виконуючи наказ, ковзнула рукою по задніх дверцятах, шукаючи ручку, як на зло вона, клята, десь поділася, так завжди буває в такі моменти. Тепер бійці стояли зовсім близько від них, майже впритул, навіть уночі при поганому освітленні дівчина впізнала в тому, що стояв трошки далі від неї, того самого, навіть у тій самій незмінній лижній куртці, хто безпосередньо брав участь у її викраданні. Власне, забрав з руки мобільний телефон, по якому дівчина зовсім несподівано поспілкувалася з мамою, і підштовхнув до "пежо", звідки вийшло ще двоє, спереду і ззаду. Їхніх облич не роздивилася, цього "лижника" закарбувала назавжди. Мить, поки вони роздивлялися одне одного, тяглася цілу вічність, рука тим часом намацала нарешті ручку, але ж друга стискала руків`я "макарова", від напруги палець сильніше, ніж треба, натиснув на курок, гримнуло просто в землю, Оксана здригнулася, впустила пістолет у багнюку.
Руки бійців синхронно майнули вперед. Відштовхнувши Оксану плечем, навіть загородивши її, Рибалка садонув по ним з автомата, наставивши дуло просто пеерд собою. Одночасно з їхніх рук вирвалися снопики полум`я, одна куля черкнула просто над головою, друга обдала гарячим щоку. Ані в них, ані в Карася не було можливості прицілитися. Та вони й не особливо потребували цього, цілком справедливо враховуючи невелику відстань. І все ж таки дивом - видно допомогла щира молитва, не інакше! - Олег опинився між двома лініями вогню, тоді як кулі з автомата пішли горизонтально віялом, зачепивши того, хто стояв ближче. "Лижника" прикрив капот, він відскочив, знову стрельнув, так само навмання. Зробивши великий крок, Рибалка скоротив відстань між ними, автомат знову плюнув вогнем, боєць повалився за сосну, та йому знову пощастило. Олег не бачив, куда саме його зачепило, але хлопець виявився живим, вужем поповз в глибину алеї, подалі, зливаючись з темрявою. Оксана вклякла біля розчахнутої дверцяти.
-Бігом на місце! - гаркнув Олег, дівчина слухняно юзнула у машину, сповзла, як було наказано, на підлогу, переживаючи втрату пістолета і картаючи себе відразу за всі гріхи. Особливо - що це її зараз впізнали і через неї тепер у них виникли ще більші проблеми. Тим часом Рибалка вже осідлав "джипа", запустив мотор, рвонув з місця. Вже не криючись. Поруч брязнуло розбите скло - "лижник" таки палив по ним з темряви.