Квітка кохання

І тоді... ще встигнем, І взяла за руки. Тільки я занадто Був нетерпеливий, Бо від рук коханої Йшли такі приливи, Що і сам незчувся, Як від того дива Цілував я дівчину, Щоб була щаслива. 1.11.2001 р. В ОДНІЙ ЇДАЛЬНІ – Чом горланить зав їдальні, Мов під танк попала? – Бо кухарки в неї вкрали Те, що в діток вкрала. 5.7.1976 р. КОЛИ БІДНЯЗІ ПРИПЕЧЕ… У мене теж були жінки, Яких я знав й любив по черзі, Водив в щасливий їх танок І з ними пив я пиво, пепсі. Котра з них краща? Не скажу. Для мене – це головоломка, Бо як біднязі припече… То очі вп’ялить… і на вовка. Котра з них краща? Не скажу, Жінок негарних не буває... Тут головне, щоб був шмурдяк, А він і вівцю прикрашає. 7.10.2003 р. ЦВІТ ХРИЗАНТЕМ Пробуджується ліс і молодіє вітер, Нанюхавшись веселих хризантем. А я дивлюсь на тебе, як на квіти, Немов султан щасливий на гарем. І хай весь світ сміється наді мною, Але якби я був його Творцем, Я б світ зробив, щоб всі були щасливі, А ти була завжди його взірцем. 17.5.1997 р. НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ Йде по вулиці Оксанка От де велич, де осанка! Справжній витвір в світі вроди, Найцінніший скарб природи. Грудоньки б твої, Оксанко, Кожну б ніченьку – до ранку... Від світанку до світанку Цілував без перестанку. Я б до них припавсь невпинно, Як мале дитя – невинно, І, як п’є веселка воду, Пив би вічну насолоду. 28.6.1990 р. ШОКОЛАДКА Світ грішним був і вічно буде, Бо цього хочуть Бог і люди. Бо гріх для того він і гріх, Щоб ми в житті любили всіх. Бо гріх – це ніби шоколадка, – Якось мені сказала Натка, – Отож, кінчай ти всі діла, Якщо до тебе я прийшла: Я шоколадку принесла. 31.7.2008 р. ЦАРСЬКА РОБОТА Як подивлюсь я на вас, На своїх голубоньок, Ой, як з радістю б допавсь Я до ваших губоньок. Я б пішов за вами скрізь: І в вогонь, і в воду, Бо люблю я над усе «Царську» цю роботу. Може й гріх таке писать Ще й в святу суботу, Боже! Як же я люблю Царську цю роботу! 26.2.1975 р. ЯК САМА ПРОСИТЬСЯ Йде дівчина розхристана І на хлопців коситься... Як з такою в гай не підеш, Як сама вже… проситься? 25.3.2003 р. КОЛИ З ТОБОЮ КОХАНА Ой, як хочеться кохатись, До твоїх торкатись рук, Хочу їй про це сказати, Але серце – стук та стук. 25.3.2003 р. АБИ СКАЗАТЬ Аби сказать, що ти лукава, Цього б ніколи не посмів, А тому зовсім і не дивно, Що я до тебе так летів. Завжди чекав я ту хвилину Щоб буть з тобою віч-на-віч, І, взявши біленьку перину, Сховатись вдвох на цілу ніч. 13.3.2000 р. В ДУШІ ПОЛИН Відцвітає неба синь У твоїх очах, А з душі гірчить полинь, Ніби Божий страх. Вже душа моя кричить, Як у бурю ліс, Хоч її і викликають Й досі ще на біс. 21.0.1995 р. ДЗВІН От якби до жіночки, Що іде над Бугом, Бог поміг добратися На недільку-другу. Знаю: море ніжності Так би заштормило, Не пройшло б і місяця – Жінку б занудило... Бо на білі грудоньки, Як морський прилив, Боже, скільки б ніжності Я на них пролив! Бо на всю околицю Від її колін, Варто лише глянути – Калатає дзвін. 17.12.1997 р. ПРИГАДАВ Я ШКОЛУ Пригадав я школу, друзів, Пригадав я ті роки, Як дівки гули на лузі Й з ними хлопці-козаки. Й хоч дівки були тендітні, Та до них ти доторкнись, То приліплять так у писок, Що втікатимеш, як рись. Може в тім була їх сила, Може в тім їх був магніт, Що їх й досі пам’ятаєм, Хоч пройшло вже стільки літ. 20.3.2000 р. ДЕ Ж ВИ БУЛИ? Де ж ви були, мадам Марго, Коли я був ще не жонатий, Коли шукав ще де й кого,