Майдан. (Р)Еволюція духу
- Автор: Мухарский Антон Дмитриевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97425-1-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Майдан. (Р)Еволюція духу». Краткое содержание книги:
Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, «білих плям» і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року.
Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
23 грудня 2013 р.
www.theinsider.ua/art/khudozhnik-oleksa-mann-pro-yevromaidan-tse-persha-antizhlobska-revolyutsiya/
«Є непереборне бажання жити в системі цінностей, створених вільними людьми для вільних людей. Їй протистоїть система, створена рабами для рабів. Моя країна опинилась у ситуації, коли її силоміць тягнуть в абсолютно безперспективну і деструктивну пастку. Я людина, яка все життя ненавиділа політику і різноманітне політиканство, не хочу бути осторонь. Це перша антижлобська революція, спрямована на руйнацію системи, побудованої жлобами, де може вижити лише жлоб. Люди повстали проти жлобів і люди переможуть. Ця поляризація естетично довершена.
Мені як художникові, дослідникові й антропологу дуже цікаво спостерігати, як на очах формується новий тип людини. Такої кількості адекватних людей в одному місці я не бачив ніколи. Цей абсолютно сюрреалістичний стан мене ніяк не залишає.
Майдан — це самоврядування вільних людей, яке ефективно діє як в інтелектуальному полі, так і в абсолютно побутовому. І це має поширитися на всю країну.
Зараз запаралелено три різні процеси, які відбуваються абсолютно реактивними темпами: 1) Створення ВІЛЬНОГО індивідуаліста-громадянина. Достойного та міцного європейця, який утворює продуктивну спільноту. З правом меча і можливістю індивідуального маневру та структурних дій і самоврядування задля вирішення стратегічних питань. 2) Боротьба за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ країни».
26 cічня 2014 р.
Хотів би сказати про гасло «Слава Україні!». За останні дні воно повністью змінило для мене своє значення. І набуло нового сенсу. Коли в диму від покришок і в клубах фіолетового газу, де не видно майже ніхера, наближається нова сотня на допомогу і з цього апокаліпсису лунає «Слава Україні!», а у відповідь тисячі голосів кричать «Героям Слава!», зрозуміло, що парадигма гасла змінилась. Зрозуміло, що ідуть свої берсеркери. Стрімко ідуть на допомогу.
Це бойовий клич воїнів. Бойовий клич нескореного і сконцентрованого народу, від якого у мусорів трясуться ноги. Воно дійсно звучить страшно. Войовничо і переконливо. Це не ледве чутне привітання у вуса підковою Тараса Устимовича у брилі з Орестом Юхимовичем у смушковій шапці, з товариства «Просвіта», біля куща червоної калини, в день народження Кобзаря. Ніхуя. Це закінчилось. Закінчились зелені лани, вишневі садки і вірші про конюшину. Іде люта війна. Це гасло обурених громадян, що воюють пліч-о-пліч проти армії скотів. Воюють селяни, фермери, письменники, художники, менеджери, програмісти, ультраси і лікарі. Всі встали на диби. Поруч з повністю знедоленими людьми, яким немає чого втрачати, у яких забрали все, стоять чуваки з трьома вищими освітами, які вільно размовляють на п’ятьох мовах, мають свої бізнеси і серйозні контори. Це колосальне різноманіття рельєфних людських характерів. Поруч з українцем в строю, закритому саморобними щитами, стоїть росіянин, єврей, вірменин, татарин і білорус. І це «Слава Україні!» Воюють всі: праві, ліві, центристи, марксисти, ліберали і трансгуманісти.
Коли лунає «Слава Україні», вони розуміють, про що йдеться. Це концентрація. І це не квола пацифістська гойдалка, а агресивний войовничий клич людей, які йдуть в атаку. В небезпечну атаку, де тебе можуть вбити. Вони ідуть валитись за своє майбутне у вільній країні, і вони будуть рвати цих скотів зубами і розкидувати це гівно. Бо його треба знищити. Що ця так звана влада і це мусорське гівно може протиставити цьому гаслу? Ніфіга. Побрязкати своїми щитами, щоб цього не чути? Та все одно чути. Думаю, їм лячно. Хто не чув, не зрозуміє
27 січня 2014 р.
За останні дні спілкувався з французьким, німецьким, голландським і двома датськими журналістами (данці з різних видань) про свої художні справи. Брали у мене інтерв’ю. Звісно, що мова заходить про Майдан і погляд на події в країні очима художника. Зробив невтішний висновок, який зробили і багато моїх друзів, що мають постійне спілкування з іноземцями. Половина з журналістів взагалі не розуміють, що відбуваеться. Кумедна думка про те, що тут «футбольні фанати б’ються з поліцією», це ще не найцікавіше, що я почув.