Убік
- Автор: Дик Филип Киндред
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Komubook
- ISBN: 978-617-7438-08-2
- Переводчик: Ірина Гаврилюк
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Убік». Краткое содержание книги:
— Я — Джо Чип, — сказав він. Якусь мить він гадав, що тією дівчиною була, можливо, Елла Ранситер. Однак він бачив її вперше. — Хто вас прислав?
— Лікар Зондербар, — відповіла дівчина. — Зондер- бар-молодший, син лікаря Зондербара-засновника.
— Хто це? — ім’я йому нічого не говорило, аж раптом Джо згадав, де зустрічав його раніше. — Той тип, що створив бальзам для печінки й нирок. Оброблене листя олеандру, олія м’яти перцевої, деревне вугілля, хлорид кобальту, окис свинцю... — його здолала втома, і він замовк.
— Застосовуючи новітні технології, що ґрунтуються на досягненнях сучасної науки, ми й справді можемо відновити матерію, що зазнала деградації, до того ж за ціною, доступною будь-якому власнику квартири. «Убік» продається в усіх провідних магазинах товарів для догляду за домом на Землі. Тож шукайте його там, куди ви ходите за покупками, містере Чип.
Цілковито прийшовши до тями, він запитав:
— Де його шукати? — Джо насилу зіп’явся на ноги і тепер стояв, незграбно похитуючись. — Ви з 1992-го року. Те, що ви сказали, було у Ранситеровій рекламі. — Він відчув на собі подув вечірнього вітру, який налітав, норовлячи потягнути його за собою. Йому здавалося, що він лише клочкуватий жмуток павутиння й тканини, який ледве тримався купи.
— Так, містере Чип. — Дівчина вручила йому пакунок. — Ви викликали мене з майбутнього тим, що зробили в аптеці кілька хвилин тому. Я прибула до вас безпосередньо з фабрики. Містере Чип, я можу обприскати вас сама, якщо ви надто збезсиліли. Ви не проти? Я офіційний представник виробника і технічний консультант, тож знаю, як його застосовувати. — Вона швидко забрала пакунок із його тремтячих рук. Розірвавши упакування, дівчина одразу ж побризкала на нього «Убіком». Джо бачив, як у сутінках спалахував балончик. Бачив радісні барвисті літери.
— Дякую, — сказав він за якийсь час. Коли відчув себе краще і трохи зігрівся.
— Цього разу не знадобилося так багато, як у готельному номері, — пояснила дівчина. — Мабуть, ви трохи зміцніли. Ось, візьміть цей балончик. Можливо, до ранку він вам іще буде потрібний.
— Я зможу отримати більше? Коли цей закінчиться?
— Очевидно, так. Якщо ви зуміли викликати мене сюди цього разу, то, припускаю, що це вдасться вам знову. У той самий спосіб. — Вона подалася геть, зникаючи у тіні» яку відкидали щільні стіни поближніх замкнутих на ніч магазинів.
— Що таке «Убік»? — запитав Джо, намагаючись її затримати.
— Балончик «Убіка», — відповіла дівчина, — це портативний негативний іонізатор, у якому міститься модуль високої напруги з низькоамперним підсилювачем, що живиться від потужної гелієвої батареї на 25 кВт. Негативні іони розганяються проти годинникової стрілки у несиметричному прискорювачі частинок, що створює доцентровий рух, завдяки якому вони швидше зв’язуються, ніж розсіюються. Негативне іонне поле зменшує швидкість антипротофазонів, які зазвичай присутні в атмосфері. Щойно їхня швидкість знижується, вони втрачають властивості антипротофа- зонів і за принципом паритету більше не можуть з’єднуватися з протофазонами, які випромінюють люди, що перебувають у холодильних контейнерах, тобто напівживі. Це призводить до зростання кількості прото- фазонів, що не нейтралізуються антипротофазонами, а це означає — принаймні на певний час — посилення чистого активного поля протофазонної діяльності... яке особа у напівжитті сприймає як збільшення життєздатності та зниження відчуття низької температури, спричиненого перебуванням усередині холодильного обладнання. Тож ви тепер розумієте, чому регресовані форми «Убіка» не змогли...
— Негативні іони — це тавтологія, — задумливо сказав Джо. — Всі іони негативні.
Дівчина знову рушила геть.
— Можливо, ще побачимося, — лагідно промовила вона. — Приємно було доправити вам балончик. Може, наступного разу...
— Повечеряємо разом, — запропонував Джо.
— З нетерпінням чекатиму. — Вона відпливала все далі й далі.
— Хто винайшов «Убік»? — не вгавав Джо.
— Група небайдужих напівживих, яким загрожував Джорі. Але здебільшого це заслуга Елли Ранситер. Вони страшенно довго працювали над цим засобом. І на сьогодні його все ще досить мало.
Непомітно, потроху віддаляючись від нього, вона відходила все далі і врешті зникла.
— У «Матадорі», — гукнув Джо їй услід. — Наскільки я розумію, Джорі доволі непогано його матеріалізував.