Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-948-242-6
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу». Краткое содержание книги:
Щоб проілюструвати цю легкість, наведу зараз вісім ідей, які особисто мені видалися б безумними і занадто ризикованими ще з десяток років тому. Дві з цих восьми ідей (які я відношу до категорії А) вже були успішно втілені: вони спричинили появу підприємств вартістю в десятки мільярдів доларів; інші дві (категорія В) привабили багатих спонсорів, але ще не спрацювали; наступні дві (категорія С) спрацювали і привабили фінанси з венчурних фондів, але (наразі) не перетворилися на великі підприємства; і останні дві (категорія D) виявилися, наскільки мені відомо, шахрайськими схемами, яким не вдалося залучити ніякого фінансування взагалі. Ось вони, ці ідеї: 1. Електромагнітний шокер проти акул для плавців; 2. Собачий ошийник, який електронним способом передає інформацію про активність і стан здоров'я вашого пса, а також його місцеперебування, визначене за допомогою системи GPS; 3. Внутрішньоматочна ДНК-технологія, завдяки якій ваша собака може народжувати цуценят із хутром, схожим на хутро лисиці-чорнобурки; 4. Медіазасіб, що розміщує в інтернеті ваші фото та дописи, але автоматично стирає їх через добу або раніше; 5. Платформа, яка транспортує людей зі швидкістю літака у вакуумній трубі; 6. Технологія, за допомогою якої ви можете здати в оренду кімнату у своєму будинку абсолютно незнайомій людині, якої ви навіть не бачили, щойно у вас виникне таке бажання; 7. Технологія швидкого замороження людини відразу після смерті, щоб її можна було оживити в майбутньому, коли лікарі навчаться лікувати хворобу, від якої та людина померла; 8. Хімікат, який після нанесення на шкіру дасть людині змогу дихати під водою впродовж 15 хвилин.
Чи зможете ви правильно розташувати ці ідеї за категоріями А, В, С і D? Відповіді наведено нижче. Впевнений, що мало хто з читачів зміг вірно розташувати всі вісім ідей за чотирма категоріями. Це є ілюстрацією того, що навіть ті ідеї, які спершу видаються божевільними, можуть привабити у Сполучених Штатах початковий капітал, отримати шанс на перевірку і (в разі успіху) поширитися на весь світ у вигляді підприємств із багатомільярдним оборотом.
Ще однією причиною початкового заперечення існування у США проблеми з інвестуванням у майбутнє є всесвітнє панування американської науки й техніки, які становлять до 40 % американського економічного продукту, і це найвищий відсоток серед усіх розвинених демократичних країн. США відіграють провідну роль у світі з продукування ґрунтовних наукових праць у кожній важливій галузі науки: хімії, фізиці, біології, а також у науках про землю та довкілля. Половина всіх найбільш авторитетних науково-технічних дослідницьких інститутів у світі — американські. США є світовим лідером за абсолютною сумою видатків на досліди й розробки (але не за відносною, бо Ізраїль, Південна Корея та Японія інвестують у науку і техніку більший відсоток свого ВВП, аніж Сполучені Штати).
Відповіді на запитання: 1 — С, 2 — С, 3 — D, 4 — А, 5 — В, 6 — А, 7 — В, 8 — D.
На противагу цим причинам для оптимізму щодо інвестицій Сполучених Штатів у наше майбутнє існують також обставини, що вселяють песимізм: зменшення урядових американських інвестицій у громадські ресурси, зокрема в освіту, інфраструктуру та невійськові дослідження й розробки; великі видатки нашого уряду на економічно неприбуткові цілі. Дедалі ширші кола американського загалу висміюють державні інвестиції як «соціалізм». Проте інвестиції є однією з найдавніших і найбільш поширених функцій уряду. Відтоді, як 5400 років тому виникли перші уряди, вони виконували дві основні функції: 1) підтримання внутрішнього миру шляхом монополії на застосування сили, вирішення спорів і заборони громадянам вдаватися до насильства задля самостійного улагодження суперечок; 2) перерозподіл індивідуальних статків з метою інвестицій у якусь вищу громадську мету, в найгіршому випадку — для збагачення еліти, в найкращому — задля суспільного блага. Звісно, що левова частка інвестицій є приватними, їх здійснюють заможні люди та компанії, розраховуючи на отримання з цього прибутків. Але багато потенційних можливостей прибутку не приваблюють приватних інвесторів або через те, що прибуток очікується у віддаленому майбутньому (наприклад, вигода від навчання в початковій школі), або через розпорошеність прибутку по всьому суспільству, замість його концентрації у сферах, привабливих для приватних інвесторів (наприклад, розпорошене благо від муніципальних пожежних команд, доріг і різносторонньої освіти). Навіть найзапекліші американські прихильники «компактного» уряду не засуджують витрати на пожежні команди, міжрегіональні шосейні дороги та громадські школи як прояв соціалізму.
Таким чином, США втрачають свою колишню конкурентну перевагу, основану на освіченій робочій силі, а також на науці й техніці. Такому занепаду сприяють щонайменше три тенденції: зменшення обсягів фінансів, що виділяються на освіту; погіршення результатів, що їх дають кошти, витрачені на освіту; значна неоднорідність якості тієї освіти, яку отримують американці.
Якщо говорити про державне фінансування освіти (особливо вищої), то воно зменшувалося щонайпізніше з початку нового тисячоліття. Незважаючи на збільшення кількості нашого населення, державне фінансування вищої освіти зростало зі швидкістю, яка становила лише 1/25 швидкості зростання державного фінансування в'язниць, причому такою мірою, що з десяток американських штатів тепер виділяють на свою пенітенціарну систему більше грошей, ніж на систему вищої освіти.
Друга тенденція стосується погіршення академічної успішності американських студентів, якщо судити за світовими стандартами. В математиці, природничих науках та тестах на здатність наукового мислення американські студенти займають тепер останні місця серед представників розвинених демократичних країн. Це для нас небезпечно, бо американська економіка неабияк залежить від науки й техніки, а також тому, що математика, точні науки та тривалість навчання є найкращими прогностичними показниками зростання національної економіки. Втім, хоча видатки в США на одного учня та студента й падають, за світовими стандартами вони й досі залишаються високими. Це означає, що наші прибутки від інвестицій в освіту невеликі. Чому ж так?
Спробуємо знайти відповідь на це запитання. У Південній Кореї, Фінляндії, Німеччині та інших демократичних країнах професія викладача приваблює найкращих студентів, бо викладачам там платять багато і вони мають високий соціальний статус, завдяки чому плинність кадрів серед педагогів низька. Південнокорейські претенденти на здобуття фаху вчителів початкових шкіл мають потрапити до перших 5 % тих, хто здав державні вступні екзамени до вишів, а конкурс на посаду вчителя середньої школи в Південній Кореї становить 12 кандидатур на місце. Американські ж учителі, навпаки, мають найнижчу відносну зарплатню (порівняно з середньою загальнонаціональною зарплатнею на всіх робочих місцях у демократичних країнах). В американському штаті Монтана, де ми з дружиною щороку проводили літні відпустки, зарплатня вчителів майже досягає межі бідності, тож вони змушені підробляти після школи на інших роботах (наприклад, пакувальниками коробок у супермаркетах), аби звести кінці з кінцями. Абсолютно всі шкільні вчителі в Південній Кореї, Сінгапурі та Фінляндії є вихідцями із верхньої (за заможністю) третини своїх шкільних класів, тоді як майже половина американських вчителів походять із нижньої третини. За всі 53 роки своєї викладацької діяльності в Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса, який приваблює хороших студентів, я зустрів серед них лише одного, що висловив бажання стати шкільним учителем.