Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Останньою тенденцією, яка зумовлює погіршення освіченості нашої робочої сили, є великі розбіжності в якості американської освіти — як між штатами, так і всередині штатів. На відміну від більшості розвинених демократичних країн, де загальнонаціональний уряд фінансує освіту та встановлює стандарти, в Сполучених Штатах відповідальність за це лягає на окремі штати й місцеву владу. Державні видатки на одного студента вишу американських штатів різняться до 11 разів залежно від заможності штату, податкових доходів та місцевої панівної політичної філософії. В межах одного штату видатки різняться залежно від округу: в бідніших округах та бідніших штатах школи фінансуються гірше. Цей факт має у США тенденцію до самозакріплення географічних розбіжностей у заможності та бідності, й тому освіта є надзвичайно важливою для економічних показників. Окрім того, спостерігається різниця між якістю освіти у приватних та державних школах у межах одного району, бо приватні школи, які беруть платню за навчання, залучають дітей заможних батьків, краще платять вчителям, мають менші класи і забезпечують значно кращу освіту. А, наприклад, у Фінляндії таке неможливо, бо тамтешній уряд сам платить однакову зарплатню вчителям як приватних, так і державних шкіл, щоб фінські батьки, на відміну від батьків американських, не прагнули купити своїм дітям кращу освіту, віддавши їх до приватної школи.

Що ж означають зменшення американських державних інвестицій у муніципальні школи та великі розбіжності в освітніх можливостях американських дітей? Вони означають, що США обмежують свої інвестиції в майбутнє більшості американців. Хоча ми й маємо найбільше населення серед заможних демократичних країн, більшість цього населення не отримує навичок, які є рушієм нашого загальнонаціонального економічного зростання. Але ж нам доводиться конкурувати з такими країнами, як Південна Корея, Німеччина, Японія та Фінляндія, що інвестують в освіту всіх своїх дітей. Якщо вас заспокоює той факт, що ці країни мають менше населення, ніж Сполучені Штати, тобто те, що 20 % американських школярів і досі трохи переважають чисельно 100 % школярів південнокорейських, то не слід забувати, що Китай із населенням, яке у п'ять разів перевищує населення США, нещодавно розпочав термінову програму із покращення освітніх можливостей для дітей. Це не обіцяє нічого доброго для майбутнього тієї конкурентної переваги, плодами якої наразі користуються Сполучені Штати.

Усі ці факти наштовхують на невеселі розмірковування. Сполучені Штати є найбагатшою в світі країною. Куди ж діваються наші гроші, якщо уряд не вкладає їх у наше ж майбутнє?

Частково відповідь полягає в тому, що більшість наших грошей осідають у кишенях платників податків; наш податковий тягар незначний порівняно з більшістю інших заможних демократичних країн. Решта відповіді буде такою: значну частину наших податкових надходжень держава витрачає на в'язниці, збройні сили та охорону здоров'я. За всіма цими трьома категоріями видатки США значно перевищують відповідні кошти інших розвинених демократичних країн. Ніхто не може стверджувати, що наші тюрми з акцентом на покаранні та запобіганні злочинам, а не на перевихованні та перенавчанні, якраз і становлять інвестицію в наше майбутнє. Поза сумнівом, наші військові витрати дійсно є інвестицією в наше майбутнє, але чому ми витрачаємо значно більше на військових, аніж Європейський Союз, кількість населення якого майже вдвічі перевищує американське, і чому його військовий захист та вартість цієї статті (і, відповідно, інвестиції в майбутнє) непропорційно лягають на наші плечі? Що ж до витрат США на охорону здоров'я, то видається начебто цілком природним, що вони є інвестиціями в наше майбутнє, — допоки ми не придивимося більш пильно, як вони використовуються і які результати дають. За результатами в сфері охорони здоров'я, а саме за такими показниками, як тривалість життя, дитяча смертність та материнська смертність, Сполучені Штати плентаються у хвості решти розвинених демократичних країн. Причина полягає в тому, що в медичній сфері США багато грошей витрачається на цілі, не пов'язані з забезпеченням результатів у вигляді покращення показників здоров'я, а саме на охочі до прибутків медичні страхові компанії, на високі адміністративні витрати, дорогі рецептурні ліки, на великі страхові виплати, пов'язані з лікарськими помилками та перестрахувальною медициною, а також на відділення екстреної допомоги, де лікують наш великий контингент застрахованого населення, неспроможного платити за лікування, що не потребує термінового втручання.