Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Це означає, що в Нідерландах високоосвічені мужчини сприймають жінок як друзів і партнерів, дотримуючись у стосунках принципів рівності. Те, що інтелект і жіночність аж ніяк не виключають одне одного – факт приємний!310
З-поміж опитаних чоловіків 85 відсотків переконані, що жінки наводять красу на обличчі, щоб конкурувати з представницями своєї ж статі (серед молодших чоловіків цей показник сягнув понад 94 відсотки). Учасники круглого столу зробили такий висновок: «Жінки, врешті-решт… дуже небезпечні».
Невдоволення власною зовнішністю, лисиною чи черевцем, згідно з дискусією за круглим столом, властиве і чоловікам. Однак істотна відмінність полягає в тому, що ці питання «не торкаються безпосередньо їхньої самоідентифікації. Усвідомлення проблеми засмучує і дратує, проте зовсім не ранить душу». За підсумками дослідження, чоловіки вважають, що жінки не достатньо критичні у сприйнятті чоловіків, чого не скажеш про ситуацію навпаки. Тим часом значна кількість жінок продовжує вкрай обережно ставитися до негативних суджень щодо їхньої зовнішності. Власне, ці судження переважно формують інші жінки311.
Художній витвір канадської студентки Розе Лейк – світлина під назвою «Присуди» – показує помітки на нозі жінки, які визначають різну довжину спідниці, а також відповідні судження людей щодо самої жінки. Деякі речі вдається виміряти об’єктивно, Розе вивчала це у школі графічного дизайну, інші піддаються осягненню лише на підставі негативних оцінок збоку, але вони часто залишаються невисловленими. Працюючи над фотопроектом, вона навчилася переоцінювати власні судження щодо інших жінок: «Я припускала, що всіх жінок, які носили хіджаби, постійно гнобили… я дивилася з презирством, засуджувала будь-яку жінку, що не виражає своєї сексуальності у прийнятний для мене спосіб»312.
Звідки взялися ці жорсткі судження жінок про жінок? Психоаналітик Дж. К. Флюгель твердить, що жінки, з огляду на тривалу історію суспільних і сексуальних традицій, самозакохані частіше, ніж чоловіки, принаймні в низці суспільств, відтак обтяжені ревною конкуренцією. Порівнявши чоловічий і жіночий одяг у 1930 році, каже психолог, відразу зауважуєш, що одежа жінки більш різноманітна, яскравіша, та, як наслідок, – чоловіки значно менше страждають од конкуренції такого штибу, на відміну від жінок. Флюгель також додав, що сучасні жінки беруть активнішу участь у соціальному житті, робота вимагає від них подібної жертовності: на робочому місці жінки мусять одягатися не так розкішно, частіше обирати уніформу й рідше – декоративні наряди.
Незважаючи на весь еволюційний процес, який ми подолали, чоловіки і жінки у своїх підходах до одягу й досі роблять вибір на основі двох протилежних думок, властивих для Homo sapiens: безсоромне виставляння себе напоказ і сором’язливе приховування. Ніхто не може виразити своєї привабливості, не показуючи себе, і навіть надзвичайно елегантні носії «моди хіджаб» і «помад-мусульманок», що на них час від часу натрапляєш на Ютьюбі, чиє волосся скромно покрите, не можуть отримати свого торта, тим паче поласувати ним313.
Агата Крісті знайшла рішення одвічній жіночій турботі про тіло та кінцівки у власний вишуканий спосіб: «Я одружилася з археологом, бо, що старшою стаю, то більше він мене цінує». Давня історія про те, що чоловіки – ті, що споглядають, жінки – ті, на кого дивляться, здається, не минає, та, подобається нам чи ні, інтелект не такий тлінний, як краса.
У цьому місці годиться невеличкий відступ у зв’язку з масштабними наслідками тривалої людської драми – споглядати чи бути об’єктом споглядання, одягатися чи роздягатися, спокушати чи спокушатися. Поширена практика прикривання жіночих статевих органів ніколи не могла зупинити зростання світової популяції людства, що сягнула аж понад семи мільярдів. Приблизно п’ятсот тисяч років тому не більше від десяти тисяч голих чи ледь прикритих людей проживало в Африці. На стадії збирання-полювання населення світу зросло щонайбільше до десяти мільйонів. На початку нашої ери нас уже було понад двісті п’ятдесят мільйонів314.
Ненаписана історія утроб, у яких зароджується життя, сповнена страху, непевності, підозри, несподіваних сюрпризів і небажаних ризиків. Ця історія радикальніше обумовила життя жінок, аніж їхніх партнерів: «Жінка здатна приховати пеніс, але не свій надутий живіт», – так казали африканські жінки, коли йшлося про небажану вагітність. Донедавна наслідки статевих зносин відгукувалися по-різному для мужчини і жінки. Сьогодні в різних частинах світу вже немає потреби в такому розмежуванні.