Іван Сила на прізвисько «Кротон»

Перша сутичка! Лівою рукою тореро піднімає на рапірі червоне полотнище — мулету — і рухається з місця. Бик проскакує мимо, ледь не черкнувши рогами по грудях. Потім знову кидається на червоне. Делтос пропускає його справа, зі спини. «Довго дразнить. Ба ци не доста би вже?». В цей момент Делтос замахнувся, встромив рапіру в загривок бика.

Є! Потрапив у «хрест» — між третім і четвертим хребцем від голови.

Так, це — перемога!

Публіка шаленіє. Здається, зараз від її тисячоголосого крику арена розлетиться на тіски. До Делтоса полетіли клебані-сомбреро, квіти, сорочки, кошики з яблуками, піджаки, сумки, портфелі, — все, що було під руками у глядачів. Цим проявлялася найвища любов до тореро.

Головний арбітр кориди вручає Делтосу обидва вуха і хвіст заколотого бика. Це — найвища нагорода за переможний бій.

Тореро робить коло пошани. З трибун зірвалися глядачі — уболівальники, схопили Делтоса на руки і понесли навколо арени.

«Ге-гей, ота бавка, майже, не по мені, — роздумує Сила. — Шкода худобину. Гріх так мучити її…».

Не знав, правда, Іван, що не завжди так радісно завершується поєдинок людини з биком. І Делтос, доки триватиме перерва, охоче розкаже своєму новому другові.

Тореро тільки раз у житті помиляється. І цього досить, щоб стратити життя. Інколи навіть вистачає корнами — рани. Заметушився тореадор, втратив самовладання, не встигли пеони відманути червоними плащами розлючену тварину, — тоді вже понесуть його з арени не на руках, а на носилках.

Дехто думає, що нещасні випадки трапляються рідко, як, скажімо, катастрофи кораблів. Цьому вірити не треба. В газетах часті повідомлення про нещастя, які сталися з тореро десь в Латинській Америці чи в Іспанії. Треба мати на увазі, що це згадують про знаменитостей. Скільки ж маловідомих новільєро — молодих людей, котрі готують себе до великих корид, скільки бідних провінційних парубків, котрі десь на пустирі намагаються оволодіти складним мистецтвом тореро, аби потому показатися на столичній арені, — скільки їх стало жертвами жорстоко-красивої гри, прозваної в народі «святом хоробрих»! Того не перерахувати! Тільки особиста мужність може принести перемогу. Або бик тебе, або ти його!