Агент №13

— Ви погано себе почуваєте? — стурбовано запитав Балінт.

— Ні, все гаразд.

Майор із капітаном Вараді вийшли, приставивши до затриманих одного із своїх співробітників.

— За що ви хотіли вбити Губера? — спитав Шалго, зручно вмощуючись у крісло.

— Я одержав такий наказ від Йозефа Шлеззіга. Він тільки сказав, що Губер зрадник. А в Брауна є докази… — Герцог раптом умовк. — Пане генерал…

— Я не генерал. Продовжуйте.

— Пане, якщо ми все розповімо, чи можемо розраховувати, що на суді врахують наше щире зізнання?

— Я не суддя, — відповів Шалго, — але, наскільки мені відомо з досвіду, суд завжди враховує це. Так прийнято у судовій практиці.

Герцог розстебнув верхній ґудзик сорочки.

— Нам тепер, пане, нічого втрачати. Пан Губер — офіцер контррозвідки. Я познайомився з ним п'ять років тому, в школі по підготовці диверсантів, де він був моїм учителем. Взагалі його вважали генієм у своїй справі.

— А те, що ви сказали про його дружину, правда?

— Принаймні в мене дійсно були з нею любовні стосунки. А причина смерті Гроти — то лише моє припущення. Не тільки я, а й Браун сумнівався у випадковості автомобільної катастрофи. Браун уже кілька років підозріває Губера. Це мені розповідала сама Грета.

— В такому разі, вам має бути відомо, чому Браун не довіряє Губерові?

— Про це Браун зі мною не говорив.

— А Грета?

— Вона говорила, що родичі Губера мешкають десь у Східній Пруссії, в районі Кенігсберга.

— Тобто, на території Радянського Союзу.

— Може, й так. — Герцог попросив сигарету, і Шалго кивнув слідчому, щоб той подав йому. Єллінек теж запалив. Обоє жадібно затягувалися димом, неначе бозна-коли курили. — Брауну здавалось підозрілим і те, що син Губера часто брав участь у русі студентів-анархістів. Я тільки недавно дізнався від Шлеззіга, що син Губера втік на Кубу. Звичайно, цьому не варто надавати серйозного значення, бо мандрівки зараз модні, як борода й довге волосся.

Проте повідомлення Герцога зацікавило Шалго. Одразу стало зрозуміло, чому Губер попросив квиток на літак, що летить на Кубу.

— Скільки років його синові?

Герцог глянув на Єллінека.

— Років вісімнадцять-дев'ятнадцять, — відповів.

— Перед від'їздом Шлеззіг говорив, — вів далі Герцог, — що Губер потай перевів усе своє майно й гроші в один із закордонних банків.

— Отже, готувався до втечі, — сказав Шалго.

— Так.

— Якщо це так, то чому в такому разі Браун відрядив його в Угорщину? — запитав старий.

— Мабуть, це знає лише сам Браун, — відповів Герцог.

— Дозвольте мені сказати? — вихопився Єллінек, піднявши руку, немов учень у школі. Шалго з цікавістю глянув на нього. — Я хочу сказати, пане, що тут задумано якесь темне діло. А нас обдурили, мов цуценят. Браун — найхитріша падлюка з усіх, з якими я досі мав справу. Якщо він надіслав сюди Губера, то це не без причини. Браун не любить риску, він завжди діє напевно. Може, син Губера зараз у Фіделя Кастро. Не виняток, що родичі Губера мешкають у Кремлі або що увесь свій капітал він поклав у сейфи Цюріхського банку. Хоч Браун відпустив Губера в Угорщину не без страхування.