Чотири танкісти і пес – 3
- Автор: Пшимановский Януш
- Серия: Чотири танкісти і пес #3
- Язык: украинский
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Чотири танкісти і пес – 3». Краткое содержание книги:
Автор показує, як зароджувалися та зміцнювалися співдружність і братерство польських і радянських воїнів, що пліч-о-пліч боролися з гітлерівськими загарбниками.
Підпрапорщик закусив губу, махнув рукою, щоб той замовк. Гучномовець верещав, немов навколо були глухі.
– Прошу припинити вогонь і вислати уповноважених представників од Радянської Армії…
Маруся пригорнулася до Янека, він обійняв її.
– Achtung! Внимание! Увага! – знову заговорив той самий голос.
Павлов знайшов лом під колоною, підважив ним бетонну плиту.
– Можу допомогти,- запропонував Густлік.- Мабуть, це кінець.
– Може, ще не кінець, але напевно початок,- відповів капітан.- Що б там не було, а танк треба вивести нагору, поки не пішли поїзди.
РОЗДІЛ XIX БРАНДЕНБУРЗЬКІ ВОРОТА
Підпалити значно легше, ніж погасити. Бляшані гучномовці на вулицях, через які ще кілька день тому репетував Гітлер, просили переможні армії припинити вогонь, проте не всі вузли оборони припинили опір. В руїнах задимленого міста тріщали ще автомати й кулемети, десь на півдні паскудно скрипів шестиствольний міномет, що його наші солдати називали «шафою» або «коровою». Здавалося, офіцери СС і вермахту квапляться витратити всі боєприпаси, турбуючись про те, щоб гранати й кулі встигли вбити якомога більше людей, поки настане мир.
О першій пополудні до віадука на Шарлоттенбур-герштрасе мала прибути делегація командування оборони Берліна з білим прапором, а зараз було тільки пів на восьму. Пів на восьму за західноєвропейським часом.
Годинники в радянських і польських штабах показували пів на десяту – фронт жив за московським часом.
– «Росомахо», не філософствуй. Коли стріляють, то ще раз запропонуй, щоб здавалися, і бери будинок силою! – кричав захриплий командир у трубку.- Пора війну кінчати й повертатися додому. Доповідай про виконання.
Телефоніст на льоту спіймав трубку. Його бліде, неголене обличчя осяяла усмішка.
– Поголися, синку,- наказав полковник, позіхаючи. Командний пункт уперше розмістився не в підвалі, а на поверсі. У вибиті вікна, в яких лежали покинуті німцями мішки з піском, видно було площу перед станцією метро.
Сонце давно вже зійшло, але його промені ледь пробивалися крізь хмару диму й пилюки, що повисла над переможеною столицею рейху. На всіх предметах лежало дивне приглушене світло, немов під час затемнення.
– От якби поспати хвилин триста тридцять!-сказав полковник начальникові штабу і тільки зараз помітив, що майор уже хропе, спершись лобом об завалений паперами стіл.
На підлозі дзенькнуло розбите скло, клацнули підбори.
– Громадянине полковник, сержант Кос прибув за вашим розпорядженням.
Танкіст, виструнчившись, стояв у ніші висаджених вибуховою хвилею дверей. З-під чорного шолома на лоб спадало пасмо ясного волосся, на замурзаному обличчі, мов безкрає небо, весело виблискували блакитні очі.
– Сідай,- запросив полковник, одсуваючи карти з рогу столу.- Вип'єш?
– Після горілки на сон хилить.
– А хто тобі, шмаркачу, горілку пропонує? – буркнув хазяїн, наливаючи дві чашки з чайника, що грівся на спиртівці.- Клади більше цукру, бо мішки майже з вогню витягли, і кава дуже підгоріла, гірка.
Хвилину сиділи мовчки, п'ючи малими ковтками каву.
– Нагородні листи писатимемо за кілька днів, коли штаб виспиться,- сказав командир полку.- А тепер для вас є ще одна робота. «Рудий» виліз з ями?
– Незабаром вилізе.
– На радянських танках одправлю батальйон через парк Тіргартен до Бранденбурзьких воріт і рейхстагу. Не повинні наразитися на опір. Хоч ще не всі перестали стріляти, але стає щораз тихше.
Наперекір полковниковим словам за вікнами гримнув еильний вибух, а потім один за одним кілька слабших.
– На лівому фланзі сильний вогонь… – бурмотів розбуджений начальник штабу.
– Спи, – заспокоїв його командир, підходячи до вікна.
– Капітан Павлов розбив толом станцію і сходи, щоб дати можливість…
«Рудий» саме вилазив з-під землі на поверхню. І Кос замовк. Потрощеними сходами, ревучи двигуном, танк виповз на площу і, повернувши ліворуч, зайняв позицію за розбитим «тигром».
Полковник повернувся до стола й провадив далі:
– Я хочу, щоб попереду цієї колони йшов танк з орлом на башті.
– Слухаюсь.
– Помийтеся, швидко поголіться. Вирушите за чверть години. На броню посадите ударну групу Шавелла.
Повертаючись до танка, Янек стрибав через три східці, радісно насвистуючи. Здійснилася його мрія – підуть попереду колони, в самому серці Берліна. Майже як на параді. Віхура не помилився, коли обіцяв їм таке в Крейцбургу. Проте біля танка Кос споважнів і, не пояснюючи завдання, наказав бути в повній бойовій готовності. Краще дмухати на холодне, ніж попектися.