Гобіт, або Туди і Звідти

— Та годі вже, годі! Нічого не вдієш — наскільки мені відомо, розмовляючи з драконом, важко не потрапити на слизьке, — намагався втішити його Балін. — Якщо хочеш почути мою думку, ти вчинив дуже добре — принаймні з’ясував дещо дуже корисне і повернувся до нас живим, — а цим може похвалитися далеко не кожен, хто перекинувся слівцем із таким драконом, як Смоґ. Це дарунок долі — знати, що в діамантовій камізельці старого Змія є гола латка.

Це повернуло розмову в інше річище, і ґноми заходились обговорювати вбивства драконів — як історичні, так і невірогідні та міфічні, — а також різні види фехтувальних випадів, ударів і підсічок та різноманітні бойові прийоми й хитрощі, які ставали тоді у пригоді. їхня спільна думка зводилася до того, що застати дракона сплячим — не так легко, як здається, і що край цій напасті покладе радше колючий чи ріжучий удар уві сні, ніж відчайдушна лобова атака. Дрізд уважно прислухався до їхніх балачок, а коли нарешті почали проглядати зорі, безшумно розправив крила і полетів геть. І доки вони балакали, а тіні подовжувалися, Більбо ставав дедалі похнюпленішим і його погані передчуття міцніли.

Урешті-решт він перервав ґномів:

— Я певен, що тут дуже небезпечно, — заявив він, — і не бачу причин залишатися тут далі. Дракон спопелив усю зелень, до того ж уже поночіє і стає холодно. І я нутром чую, що він атакує це місце ще раз. Смоґ тепер знає, як я спустився до його підземелля, і можете не сумніватися, що він здогадається, куди веде тунель. У разі потреби він розтрощить цей схил на друзки, щоб перешкодити нам проникнути досередини, а якщо заодно знищить і нас — то втішиться ще більше.

— Щось ви дуже похмуро налаштовані, пане Торбине! — відказав Торін. — Чому тоді Смоґ не завалив камінням нижній кінець тунелю, якщо він так прагне нас не пустити? Він цього не зробив, інакше б ми почули шум.

— Не знаю, не знаю — припускаю, тому, що спершу хотів спробувати заманити мене до свого лігва ще раз, а тепер, можливо, тому, що відклав це на потім, коли повернеться з нічного нальоту, або тому, що не хоче псувати власну спальню, — але я б не радив вам витрачати час на суперечки. Смоґ тепер може нагрянути будь-якої миті, й наша єдина надія — сховатись у тунель і зачинити двері.

Він говорив так палко, що ґноми врешті його послухалися, хоча не поспішали зачиняти двері, — цей план здавався їм нерозважним, бо хтозна, як би їм вдалось (і чи вдалося б узагалі) відчинити їх зсередини, а думка опинитися зачиненими у приміщенні, єдиний шлях із якого пролягає через драконове лігво, їм не подобалася. До того ж усе було спокійно — і назовні, й у тунелі. Тож вони зручно вмостилися за напіввідчиненими дверима і балакали далі.