Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
— Ніхто не вривається до мене без запрошення! — крикнув Оґ, а його голос відлунням пронісся безшумним клубом. Решта аватарів (ті, хто нажаханий не втік з клубу чи не загинув у короткому бою) видали переможний клич. Оґ повернувся до кабінки ді-джея, яка закрилася навколо нього прозорим коконом.
— Продовжимо цю вечірку? — сказав він, опускаючи голку на платівку з техно-реміксом «Atomic» від Блонді. Знадобилася секунда, щоб вивітрився шок, але потім всі знову почали танцювати.
Я озирнувся в пошуках Арт3міди, але вона вже зникла. Тоді я помітив, як її аватар вилітав з нового виходу, який створила атака «шісток». Вона зупинилася на секунду, тільки щоб глянути на мене.
Комп’ютер розбудив мене якраз перед заходом сонця, і я почав щоденний ритуал.
— Я прокинувся! — закричав у темряву. Вже декілька тижнів після того, як Арт3міда мене кинула, мені було важко прокидатися вранці. Тому я відключив можливість відкласти будильник і налаштував комп’ютер вмикати пісню «Wake Me Up Before You Go-Go» гурту «Wham»! Я ненавидів цю пісню всіма фібрами своєї душі, і єдиним способом її вимкнути було піднятися з ліжка. Не найприємніший спосіб почати свій день, але це змушувало мене рухатися.
Пісня зупинилась і тактильний стілець трансформувався з ліжка назад у крісло, піднімаючи мене в сидяче положення. Комп’ютер вмикав світло поступово, дозволяючи моїм очам звикнути. Денне світло в квартиру не проникало. Єдине вікно з видом на горизонт Колумбусу я зафарбував повністю у чорний через кілька днів після того, як сюди переїхав. Я вирішив, що все за вікном відволікало мене від квесту, а значить було марною тратою часу дивитись, що там за вікном. Я також не хотів чути навколишній світ, але я не зміг поліпшити звуконепроникність, яка вже існувала в квартирі. Тож доводилося жити із заглушеними звуками вітру і дощу, а також вулиці і дорожнього руху. Навіть це могло відволікати. Часом я перебував у свого роду трансі, сидячи з заплющеними очима, не звертаючи уваги на плин часу, слухаючи звуки світу за межами моєї кімнати.
Я зробив кілька інших модифікацій в кімнаті заради безпеки і зручності. По-перше, замінив неміцні двері новими герметичними броньованими вакуумними дверима. Все, що мені було потрібно — їжа, туалетний папір, нові пристрої — я замовляв онлайн і це доставляли прямо до моїх дверей. Доставка працювала так: по-перше, сканер, встановлений ззовні в коридорі, перевіряв особу людини і комп’ютер підтверджував, чи вона доставляла те, що я насправді замовив. Потім зовнішні двері розблокувались, відкриваючи сталевий повітряний шлюз розміром з душову кабінку. Кур’єр поміщав бандероль, піцу чи що там було всередину і виходив. Зовнішні двері закривались і заблокувались; пакет сканувався, тестувався під рентгеном і аналізувався всіма можливими способами. Його вміст перевірявся і надсилалося підтвердження доставки. Тоді я відчиняв внутрішні двері і отримував товари. Довга процедура, але я не мав зустрічатись віч-на-віч з іншою людиною. Якраз як я і хотів, дякую.
У самій кімнаті не було дуже на що дивитись, що було добре, бо я дивився на неї так мало, наскільки це можливо. По суті це був куб, приблизно десять метрів кожна сторона. Модульний душ і туалетний блок були вбудовані в одну стіну, навпроти невеликої ергономічної кухні. Я ніколи не використовував кухню для готування. Мої страви були або заморожені, або доставлені. Брауні в мікрохвильовці були найближчими до кулінарії.
Іншу частину кімнати займала імерсивна установка ОАЗи. Я інвестував у неї кожен зайвий цент. Постійно виходили новіші, швидші та універсальніші компоненти, тому я постійно витрачав велику частку свого мізерного доходу на апґрейд.
Перлиною моєї установки була, звичайно ж, персоналізована консоль ОАЗи. Комп’ютер, який керував моїм життям. Я зібрав його сам, шматок за шматком, всередині модифікованого дзеркально чорного корпусу «Odinware». Новий розігнаний процесор виконував інструкції так швидко, що майже випереджав час. А внутрішній жорсткий диск мав досить місця, щоб зберігати три оцифровані копії «всього, що існує».
Більшість часу я проводив у повністю регульованому тактильному стільці «Shaptic Technologies HC5000». Він був підвішений на двох шарнірних роботизованих маніпуляторах, що кріпилися до стіни і стелі квартири. Ця установка могла повертати стілець по всіх чотирьох осях. Коли я був пристебнутий до нього, пристрій міг перевертати, обертати та хитати моє тіло, щоб створити відчуття, наче я падаю, літаю або сиджу за кермом ракетних саней, що мчать на швидкості 2 Маха через каньйон на четвертому супутнику Альтаїра-4.