Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Зайшовши в «Несамовиту кулю» я був більш, ніж дезорієнтований. Усередині гігантська сфера була повністю порожня, а її вигнута внутрішня поверхня служила баром і лаунж-зоною клубу. Як тільки ви переступали поріг — закони гравітації змінювалися. Куди б ви не йшли, ноги аватара завжди трималися внутрішньої поверхні сфери, і ви могли по прямій лінії дійти аж до «верхівки» клубу, а потім спуститися туди, звідки почали. Величезний відкритий простір у центрі сфери слугував невагомим «танцмайданчиком» клубу. Аби дістатись до нього, потрібно було просто підстрибнути, наче Супермен, а тоді пливти повітрям до невагомої «танцювальної зони».
Увійшовши, я глянув угору — чи у напрямку, який зараз був для мене «зверху» — і довго оглядався навколо. Місця вже не було. Сотні аватарів дріботіли навколо, наче мурахи, що повзають всередині гігантської повітряної кулі. Інші вже були на танцмайданчику — крутились, літали, закручувались у ритм музиці, що лунала з літаючих сферичних динаміків по всьому клубу.
А посередині, в абсолютному центрі клубу, висіла велика прозора кулька. Це був «стенд», де стояв ді-джей, оточений пультами, мікшерами, столами і кнопками та занурений у роботу. Тим ді-джеєм був R2-D2, який використовував свої численні роботизовані руки для роботи з програвачами. Я впізнав мелодію, яку він грав: ремікс вісімдесят восьмого року гурта New Order «Blue Monday», змішаний з великою кількістю звуків дроїдів з «Зоряних воєн».
Поки я пробирався до найближчого бару, аватари зупинялися, щоб роздивитися мене і показували в мій бік. Я не дуже звертав на них увагу, бо був зайнятий пошуками Арт3міди.
Дійшовши до бару, я замовив пангалактичний шмурдяковий полиск у клінгонської барменки і залпом випив половину. Тоді посміхнувся — R2 поставив ще одну класичну мелодію вісімдесятих.
— «Union of the Snake», — я продекламував за звичкою. — Гурт «Duran Duran». Тисяча дев’ятсот вісімдесят третій.
— Непогано, чувак, — сказав знайомий голос, досить голосно, щоб я почув за музикою.
Я повернувся і побачив в себе за спиною Арт3міду. Вона була одягнена у вечірній наряд: плаття металево-блакитного кольору, що виглядало, наче фарба, нанесена на тіло. Темне волосся аватара було у стилі піксі каре та ідеально обрамляло її чудове обличчя. Вона виглядала приголомшливо.
Вона крикнула бармену.
— Гленморанджі. З льодом.
Я посміхнувся про себе. Улюблений напій Коннора Маклауда. Як же я любив цю дівчину.
Вона підморгнула мені, коли з’явився її напій. Стукнула своєю склянкою об мою і залпом випила. Перешіптування аватарів навколо нас ставали гучнішими. Новина про те, що Парзіваль та Арт3міда були тут та спілкувались біля бару, вже поширилась усім клубом.
Арт3міда глянула на тацмайданчик, а тоді знову на мене.
— То як, Персі? — сказала вона. — Не хочеш потанцювати?
Я насупився.
— Ні, якщо ти і далі називатимеш мене Персі.
Вона розсміялася. Пісня саме закінчилася і в клубі запала тиша. Всі звели погляд на стенд ді-джея, де R2-D2 розчинявся у потоці світла, так як телепортувалися в оригінальному епізоді «Зоряного шляху». Здійнялися гучні оплески, коли за установкою з’явився знайомий сивоволосий аватар. Оґ.
У повітрі по всьому клубі матеріалізувалися сотні відеовікон. Всі показували наживо збільшене зображення Оґа за установкою, щоб кожен міг добре бачити його аватара. Старий чарівник був одягнений у мішкуваті джинси, сандалі та вицвілу футболку з картинкою із серіалу «Зоряний шлях: Наступне покоління». Він помахав присутнім, а тоді представив свій перший трек — танцювальний ремікс пісні «Rebel Yell» Біллі Айдола.
Танцмайданчиком прокотилася хвиля підбадьорення.
— Я обожнюю цю пісню! — закричала Арт3міда.
Її очі метнулись на танцмайданчик. Я глянув на неї нерішуче.
— Що таке? — сказала вона з удаваним співчуттям. — Хлопець не вміє танцювати?
Вона стрімко зловила ритм, киваючи головою та обертаючи стегнами. Тоді обома ногами відштовхнулася від підлоги і полетіла вгору, дрейфуючи в напрямку танцювальної зони. Я дивився на неї знизу вгору, на мить завмер, збираючи мужність.
Добре, — пробурмотів я собі. — Якого дідька.
Я зігнув коліна і відштовхнувся від підлоги. Аватар злетів, дрейфуючи вгору і ковзаючи поруч з Арт3мідою. Аватари на танцмайданчику, розійшлися, щоб розчистити шлях для нас, утворивши тунель до центру. Я бачив як Оґ ширяє у своїй бульбашці, на невеликій відстані від нас. Він крутився навколо як дервіш, міксуючи пісню та одночасно регулюючи гравітаційний вихор танцмайданчика, таким чином обертаючи сам клуб, як старий вініловий диск.