Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

— Боюся, новини не дуже гарні, — зізналася Ніккі.

— Ти про Річарда? — Запитала Енн.

Ніккі похитала головою.

— До нас, поки що, так і не надійшли ніякі новини про нього.

Брови у Натана зійшлися під ще більш підозрілим кутом.

— Тоді, про які ж такі новини ти збиралася розповісти?

Ніккі глибоко зітхнула. Вона ще не зовсім відійшла від дивного відчуття дихати повітрям після подорожі в Сильфіді.

Перед тим, як пуститися в подорож всередині цього дивного створіння, вона ніколи б не подумала, що зможе звикнути до того, що буде вдихати в свої легені сріблясту рідину, яка і була сутністю сильфіди.

Збираючись думками, вона пильно подивилася поверх низької секції огородження балкона. Та частина передпокою, в якій знаходилися вони, об'єднувала комплекс величезних залів, розташованих нижче. Струменіюче зверху через скляний купол вечірнє світло переливалося у зал Палацу, минаючи вихід на балкон.

Невеликий балкон, розташований між досить темними переходами коридорів за ним, які розбігалися по всіх напрямах, майже походив на вікно, через яке можна було спостерігати за Народним Палацом.

Ніккі уявила, що, будучи досить маленьким проходом, він, ймовірно, призначався для таємного спостереження за залами нижче.

Ось і зараз, далеко внизу, різні проходи були заповнені людьми, що поспішали у всіх напрямках. Їх рухи виглядали цілеспрямованими. Майже всі лави були порожні. Ніккі ніде не помітила людей, які, як бувало в минулі часи, збиралися для різноманітних бесід.

Йшла війна; Народний Палац був обложений. Занепокоєння вибрало собі в компаньйони кожного. Охоронці вели патрулювання, наглядаючи не тільки за кожною людиною, але і за кожною тінню.

Намагаючись навести порядок і дати коротке резюме тривожних новин, Ніккі запустила пальці у волосся і відкинула їх з лиця.

— Пам'ятаєте ту розповідь Річарда про те, як зараження, залишене шимами під час їх перебування у світі живих, викликало руйнування магії?

Енн клацнула пальцями в підтверджуючому жесті під час свого подиху, очевидно роздратована повторенням старої теми.

— Ми пам'ятаємо. Але я думаю, що навряд чи це наша сама нагальна проблема.

— Можливо і ні, — продовжила Ніккі, — але завдяки цьому почалися деякі, самі що ні на є, серйозні неприємності.

Натан підняв руку і, торкнувшись кінчиками пальців плеча Енн, немов попросив її дозволити йому самому впоратися про ситуацію.

— Чому?

— Нам довелося покинути Замок Чарівника, — відповіла йому Ніккі. — принаймні, на деякий час.

Натан задер брови. Він подався головою в її бік, і частина його довгого білого волосся перекинулася через його широкі плечі вперед.

— Чому? Що сталося?

Ніккі пригладила своє чорне плаття по стегнах.

— Магія Замку Чарівників починає руйнуватися.

— Як ви про це дізналися? — Зажадала пояснень Енн.

— Відьма, Сікс, зуміла пробратися в Замок, — відповіла Ніккі. — Розставлені пастки виявилися не здатними попередити нас. Безліч щитів взагалі зникло. Їй випала можливість вільно розгулювати по Замку без всяких захисних щитів і у всіх напрямках, куди їй надумалося б піти.

Енн підібрала вивільнене пасмо сивого волосся назад у вузол зачіски, зібраної пучком на потилиці, замислившись над словами Ніккі.

— Не факт, що це доводить руйнування магії Замку, — уклала вона нарешті, — Так само, як і те, що магія заражена шимами і руйнується. З твоєї неприємної розповіді можна лише почерпнути, наскільки талановита ця Сікс. А те, що є свого роду проблеми з Замком, не дає підстав дізнатися причину, тим паче, зрозуміти, що причина пов'язана з шимами. З таким досить складним місцем, як Замок Чарівників, дуже важко зрозуміти, чи дійсно все це настільки серйозно. Можливо це всього лише тимчасова…

— Кров струменить з кам'яних стін Замку, — вимовила Ніккі тоном, прояснюючим, що все це не предмет для дискусій. Вона не збиралася займати позицію послушниці, яка перелякана тінями під час першої нічної прогулянки за межами Палацу. Їй необхідно присвятити себе іншим справам. — Ця скверна проступає в найнижчій частині, в основі Замку.

Енн і Натан випростались одночасно.

Енн було відкрила рота, щоб щось сказати, але Кара заговорила першою, безсумнівно незацікавлена, як і Ніккі, в необхідності акцентувати увагу на цьому обговоренні.

— Кров, що повільно сочиться з каменю в різних місцях по всій Башті — повністю людська кров.

І знову, що пророк, що колишня аббатиса оніміли від здивування.